TOU

Взяття Вейї

Міфи та легенди Стародавнього Риму

Повідомлення посланців співпало зі словами старого етруського ворожбита, і до нього стали ставитись з великою повагою. Римляни вияснили також, що під час виборів посадових осіб вони не звернули уваги на погані ознаки, і вибори пройшли не так, як має бути, до того ж під час Латинських ігор, у яких брали участь не лише римляни, а й усі латини, жертви були принесені неправильно. Щоб виправити становище, військові трибуни цього року відмовилися від своїх посад, і було призначено нові вибори, виправили й помилки у жертвоприношеннях. Потім римляни взялися за будівництво зрошувальних каналів, які не дозволили б воді, що розлилася, повернутися в Альбанське озеро, і не допустили її впадання в море. Тепер можна було з подвоєною силою взятися до облоги Вейї.
У цей час на етрусків, що мешкали в долині річки Пад, напали племена галлів. Це змусило етруських ватажків переглянути своє ставлення до оборони міста Вейї. Не бажаючи безпосередньо вплутуватися у війну з Римом, вони дозволили всім юнакам, хто цього захоче, прийти на допомогу вейентам. Чутки про це досить швидко досягли Риму і там, як це буває, були перебільшені, стали говорити, що чи не вся Етрурія піднялася проти римлян. Про всяк випадок римляни вирішили призначити диктатора. Ним став Марк Фурій Камілл.
Призначення Камілла одразу ж змінило настрій облягаючих. Слава Камілла була така велика, під його командування встали також юнаки з латинів та герніків, їм диктатор особливо подякував за допомогу. З новим військом Камілл прибув під стіни Вей і з’єднався з військами, що там стояли. Насамперед диктатор зміцнив дисципліну, що розхиталася за довгі роки облоги, у тому числі заборонив будь-які самовільні сутички з етрусками. Уважно обстеживши стіни міста, він зрозумів, що штурмом взяти місто буде надзвичайно важко. Тоді Камілл вирішив зробити підкоп. Він розділив воїнів на шість команд, і ті в шість змін, не перериваючи роботу на жодну хвилину, почали рити підземний хід під стінами Вей.

Коли підкоп був готовий, Камілл направив у нього великий загін, а іншим наказав йти на штурм. Перед цим він підніс молитву Аполлону та Юноні, пообіцявши першому присвятити десяту частину військової здобичі, а другій збудувати храм у Римі. Побачивши штурмуючих, вейенти кинулися до стін відбивати наступ. А в цей час римляни, що йшли підкопом, дісталися до підлоги храму Юнони і підійшли до нього настільки близько, що чули все, що відбувалося в храмі. А в ньому вейський цар готувався принести жертви богині. Віщун, що стояв поруч, сказав, що перемога дістанеться тому, хто пожертвує Юноні саме цю тварину. І римляни з підкопу почули його. Вони миттєво зламали підлогу та увірвалися до храму. Це сталося так несподівано, що ніхто не зміг чинити жодного опору. Воїни схопили частини вже вбитої, але ще не пожертвованої тварини. Одна група воїнів через той самий прохід вибралася назовні, принесла їх Каміллу і розповіла про почуте. Камілл із вдячністю приніс жертву богині.
Інша група воїнів напала на вейентів з тилу. Обложені ніяк цього не очікували, вони були вражені тим, що римляни вискочили з храму, куди взагалі нікому, крім жерців і царя входити не дозволялося. Мешканці Вейї виявилися затиснутими римлянами з обох боків, але вперто чинили опір. Навіть жінки та раби, піднявшись на дахи будинків, кидали звідти черепицю в римських воїнів. Тоді римляни почали підпалювати дахи.

Почалася пожежа. Розлючені римляни вбивали всіх, хто траплявся на дорозі. Тільки коли стало зрозуміло, що опір ворога повністю зламано, Камілл дав сигнал припинити бій. Після цього захисники міста, що залишилися в живих, здалися.
Побачивши палаюче місто, яке ще недавно славилося своїм багатством і силою, побачивши і здобич, захоплену римлянами, Камілл злякався, що не тільки люди, а й боги позаздрять такому великому щастю, і звернувся до богів з молитвою, щоб можливе нещастя як покарання за надто велику удачу впало тільки на нього одного, а не на весь Рим. Під час молитви він зненацька оступився і впав. Навколишні стривожилися таким несприятливим знаком, але Камілл, піднявшись, сказав, що він дуже радий, бо таким чином на нього вже впало нещастя.
Потім було вирішено, як і обіцяв Камілл, перевезти статую богині Юнони з зруйнованих Вей до Риму. З воїнів було відібрано кілька юнаків, які, попередньо омившись і одягнувши чистий одяг, увійшли до храму Юнони і шанобливо звели до неї руки. Потім один із них запитав, чи хоче богиня йти до Риму. І Юнона трохи кивнула на знак згоди. Одразу ж пролунав і громовий голос, що висловлював згоду. Після цього статую обережно зняли з п’єдесталу. Незважаючи на величезний тягар статуї, її легко підняли і відправили до Риму, здавалося навіть, ніби вона сама охоче рухається в місто. Статую поставили на Авентіні, а потім на цьому місці звели і храм Юнони. Так Юнона, головна богиня Вейї, сама передала себе та своє місто римлянам. Камілл влаштував блискучий тріумф у Римі, і він, мабуть, був першим, хто під час своєї переможної ходи їхав на коні. Багато римлян були цим незадоволені, бо вважали, що таким чином смертна людина уподібнюється до Юпітера. А один полонений вейент навіть сказав, що в їхніх книгах доль говориться, що за кілька років після захоплення Вейї сам Рим буде захоплений галлами.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: