<

Зачарована принцеса

Іспанська народна казка. Читати українською онлайн.

Один сміливий кабальєро подорожував білим світом у пошуках пригод. От їде він та й бачить – лев, гончак, орел і мурашка не можуть поділити тушу мертвого бика.

– Допоможи нам, – кажуть вони кабальєро, – поділи її так, щоб кожен із нас лишився задоволений.

Юнак витягнув свою шаблю, порубав тушу на шматки та й поділив її. Орлові дістались нутрощі, левові – стегна, гончакові – ребра, а мурашці – хребет. Зраділи звірі та й вирішили йому віддячити.

– Візьми шерстинку з моєї гриви, – каже лев. – Завжди носи її з собою, а коли треба буде обернутися левом, просто скажи: «Бог та лев» – і вмить перекинешся хижаком. А як знову захочеш стати людиною, скажи: «Бог і людина».

Орел подарував кабальєро свою пір’їну й каже:

– Як захочеш стати орлом, скажи: «Бог і орел», а щоб перекинутися людиною, маєш сказати: «Бог і людина».

Мурашка довго думала, чим же вона може віддячити юнакові. Врешті вона сказала:

– Я не знаю, що тобі подарувати. Все, що я маю, мені потрібне, але візьми мої вусики і коли ти захочеш стати мурашкою, скажи: «Бог і мураха», а щоб знову стати людиною, досить буде сказати: «Бог і людина».

Наостанок гончак теж подарував кабальєро свою шерстинку і пояснив, що з нею робити, якщо той захоче перетворитись на пса.

Подякував кабальєро та й поїхав собі. Гадав собі він, що з такими подарунками йому вдасться неабияк уславитися. Аж от забовванів удалині прегарний замок. З вікна замкової вежі виглядала вродлива дівчина. Кабальєро хотів було заговорити до неї, та дівчина помітила його і крикнула:

– Стережися, лицарю! Тут живе страшний велетень! Якщо він побачить тебе, то з’їсть!

Та кабальєро не знав страху. Він підійшов до вікна і попросив дівчину розповісти, хто вона така і що то за велетень живе в замку.

– Я принцеса, велетень викрав мене з палацу і замкнув у цій вежі.

– А чи одружишся ти зі мною, якщо я звільню тебе? – запитав хлопець, якому дуже сподобалась ця красуня.

– Так, і я навіть знаю, як перемогти велетня, та коли він дізнається, що я розкрила його таємницю, то вб’є мене, – каже принцеса.

Та кабальєро наполягав, і врешті дівчина сказала:

– Цей велетень – чаклун. Він помре лише тоді, коли хтось розіб’є чарівне яйце. Та велетень береже його як зіницю ока і ніхто не знає, де саме воно заховане.

Тут кабальєро та принцеса почули рипіння замкових дверей і побачили велетня, що направлявся простісінько до них.

– Бог і мураха! – вигукнув юнак й перекинувся мурашкою. Побіг по стіні та й сховався в принцесиній кімнаті.

– З ким ти тут щойно розмовляла? – суворо запитав велетень у принцеси.

– Я розмовляла сама з собою, тому що мені нудно на самоті, – відповіла дівчина.

– Що ж, тобі доведеться понудьгувати ще три дні, тому що я мушу відлучитись із замку в справах, – сказав велетень і пішов.

Коли смеркло і всі повкладалися спати, кабальєро знову перекинувся людиною і розбудив принцесу. Почали вони думати, як їм знайти яйце. Думали вони три дні й три ночі, та так нічого й не придумали. А потім до замку повернувся велетень. В руках він ніс дикобраза зі страшенними голками. В тому дикобразі й було заховане чарівне яйце.

Зайшовши до палацу, велетень відчув людський дух і пустив дикобраза, щоб той знайшов непроханого гостя.

Побачив це юнак, сказав: «Бог та лев» і перекинувся левом. Зав’язалася страшенна битва, та перевага була на боці лева. Та коли він уже почав перемагати, дикобраз перекинувся зайцем і щодуху кинувся навтьоки. Кабальєро знову став людиною і взяв шерстинку гончака.

– Бог і гончак! – вигукнув хлопець, і ось уже він у вигляді прудкого собаки наздоганяє зайця. Ухоркався заєць, перекинувся горлицею і випурхнув у вікно. Тоді юнак дістав перо і, мовивши «Бог і орел», перекинувся орлом. Наздогнав він горлицю та й повернувся на землю. А тоді розрізав голуба й дістав із нього чарівне яйце.

Велетень був чаклуном, тож відчував на собі все, що діялося з дикобразом. Почав він утрачати снагу та й почвалав до принцесиного покою, щоб убити її за зраду. А тут саме нагодився кабальєро з чарівним яйцем у руці. Жбурнув юнак тим яйцем у велетня, розбилося воно і чаклун помер.

Взяв він принцесу за руку і вивів її надвір, де на них чекав його вірний кінь. Приїхали вони до її замку та й одружилися.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 6

Поки немає оцінок...

Залишити коментар



Зачарована принцеса

Іспанська народна казка. Читати українською онлайн.

Один сміливий кабальєро подорожував білим світом у пошуках пригод. От їде він та й бачить – лев, гончак, орел і мурашка не можуть поділити тушу мертвого бика.

– Допоможи нам, – кажуть вони кабальєро, – поділи її так, щоб кожен із нас лишився задоволений.

Юнак витягнув свою шаблю, порубав тушу на шматки та й поділив її. Орлові дістались нутрощі, левові – стегна, гончакові – ребра, а мурашці – хребет. Зраділи звірі та й вирішили йому віддячити.

– Візьми шерстинку з моєї гриви, – каже лев. – Завжди носи її з собою, а коли треба буде обернутися левом, просто скажи: «Бог та лев» – і вмить перекинешся хижаком. А як знову захочеш стати людиною, скажи: «Бог і людина».

Орел подарував кабальєро свою пір’їну й каже:

– Як захочеш стати орлом, скажи: «Бог і орел», а щоб перекинутися людиною, маєш сказати: «Бог і людина».

Мурашка довго думала, чим же вона може віддячити юнакові. Врешті вона сказала:

– Я не знаю, що тобі подарувати. Все, що я маю, мені потрібне, але візьми мої вусики і коли ти захочеш стати мурашкою, скажи: «Бог і мураха», а щоб знову стати людиною, досить буде сказати: «Бог і людина».

Наостанок гончак теж подарував кабальєро свою шерстинку і пояснив, що з нею робити, якщо той захоче перетворитись на пса.

Подякував кабальєро та й поїхав собі. Гадав собі він, що з такими подарунками йому вдасться неабияк уславитися. Аж от забовванів удалині прегарний замок. З вікна замкової вежі виглядала вродлива дівчина. Кабальєро хотів було заговорити до неї, та дівчина помітила його і крикнула:

– Стережися, лицарю! Тут живе страшний велетень! Якщо він побачить тебе, то з’їсть!

Та кабальєро не знав страху. Він підійшов до вікна і попросив дівчину розповісти, хто вона така і що то за велетень живе в замку.

– Я принцеса, велетень викрав мене з палацу і замкнув у цій вежі.

– А чи одружишся ти зі мною, якщо я звільню тебе? – запитав хлопець, якому дуже сподобалась ця красуня.

– Так, і я навіть знаю, як перемогти велетня, та коли він дізнається, що я розкрила його таємницю, то вб’є мене, – каже принцеса.

Та кабальєро наполягав, і врешті дівчина сказала:

– Цей велетень – чаклун. Він помре лише тоді, коли хтось розіб’є чарівне яйце. Та велетень береже його як зіницю ока і ніхто не знає, де саме воно заховане.

Тут кабальєро та принцеса почули рипіння замкових дверей і побачили велетня, що направлявся простісінько до них.

– Бог і мураха! – вигукнув юнак й перекинувся мурашкою. Побіг по стіні та й сховався в принцесиній кімнаті.

– З ким ти тут щойно розмовляла? – суворо запитав велетень у принцеси.

– Я розмовляла сама з собою, тому що мені нудно на самоті, – відповіла дівчина.

– Що ж, тобі доведеться понудьгувати ще три дні, тому що я мушу відлучитись із замку в справах, – сказав велетень і пішов.

Коли смеркло і всі повкладалися спати, кабальєро знову перекинувся людиною і розбудив принцесу. Почали вони думати, як їм знайти яйце. Думали вони три дні й три ночі, та так нічого й не придумали. А потім до замку повернувся велетень. В руках він ніс дикобраза зі страшенними голками. В тому дикобразі й було заховане чарівне яйце.

Зайшовши до палацу, велетень відчув людський дух і пустив дикобраза, щоб той знайшов непроханого гостя.

Побачив це юнак, сказав: «Бог та лев» і перекинувся левом. Зав’язалася страшенна битва, та перевага була на боці лева. Та коли він уже почав перемагати, дикобраз перекинувся зайцем і щодуху кинувся навтьоки. Кабальєро знову став людиною і взяв шерстинку гончака.

– Бог і гончак! – вигукнув хлопець, і ось уже він у вигляді прудкого собаки наздоганяє зайця. Ухоркався заєць, перекинувся горлицею і випурхнув у вікно. Тоді юнак дістав перо і, мовивши «Бог і орел», перекинувся орлом. Наздогнав він горлицю та й повернувся на землю. А тоді розрізав голуба й дістав із нього чарівне яйце.

Велетень був чаклуном, тож відчував на собі все, що діялося з дикобразом. Почав він утрачати снагу та й почвалав до принцесиного покою, щоб убити її за зраду. А тут саме нагодився кабальєро з чарівним яйцем у руці. Жбурнув юнак тим яйцем у велетня, розбилося воно і чаклун помер.

Взяв він принцесу за руку і вивів її надвір, де на них чекав його вірний кінь. Приїхали вони до її замку та й одружилися.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 6

Поки немає оцінок...

Залишити коментар



Зачарована принцеса

Іспанська народна казка. Читати українською онлайн.

Один сміливий кабальєро подорожував білим світом у пошуках пригод. От їде він та й бачить – лев, гончак, орел і мурашка не можуть поділити тушу мертвого бика.

– Допоможи нам, – кажуть вони кабальєро, – поділи її так, щоб кожен із нас лишився задоволений.

Юнак витягнув свою шаблю, порубав тушу на шматки та й поділив її. Орлові дістались нутрощі, левові – стегна, гончакові – ребра, а мурашці – хребет. Зраділи звірі та й вирішили йому віддячити.

– Візьми шерстинку з моєї гриви, – каже лев. – Завжди носи її з собою, а коли треба буде обернутися левом, просто скажи: «Бог та лев» – і вмить перекинешся хижаком. А як знову захочеш стати людиною, скажи: «Бог і людина».

Орел подарував кабальєро свою пір’їну й каже:

– Як захочеш стати орлом, скажи: «Бог і орел», а щоб перекинутися людиною, маєш сказати: «Бог і людина».

Мурашка довго думала, чим же вона може віддячити юнакові. Врешті вона сказала:

– Я не знаю, що тобі подарувати. Все, що я маю, мені потрібне, але візьми мої вусики і коли ти захочеш стати мурашкою, скажи: «Бог і мураха», а щоб знову стати людиною, досить буде сказати: «Бог і людина».

Наостанок гончак теж подарував кабальєро свою шерстинку і пояснив, що з нею робити, якщо той захоче перетворитись на пса.

Подякував кабальєро та й поїхав собі. Гадав собі він, що з такими подарунками йому вдасться неабияк уславитися. Аж от забовванів удалині прегарний замок. З вікна замкової вежі виглядала вродлива дівчина. Кабальєро хотів було заговорити до неї, та дівчина помітила його і крикнула:

– Стережися, лицарю! Тут живе страшний велетень! Якщо він побачить тебе, то з’їсть!

Та кабальєро не знав страху. Він підійшов до вікна і попросив дівчину розповісти, хто вона така і що то за велетень живе в замку.

– Я принцеса, велетень викрав мене з палацу і замкнув у цій вежі.

– А чи одружишся ти зі мною, якщо я звільню тебе? – запитав хлопець, якому дуже сподобалась ця красуня.

– Так, і я навіть знаю, як перемогти велетня, та коли він дізнається, що я розкрила його таємницю, то вб’є мене, – каже принцеса.

Та кабальєро наполягав, і врешті дівчина сказала:

– Цей велетень – чаклун. Він помре лише тоді, коли хтось розіб’є чарівне яйце. Та велетень береже його як зіницю ока і ніхто не знає, де саме воно заховане.

Тут кабальєро та принцеса почули рипіння замкових дверей і побачили велетня, що направлявся простісінько до них.

– Бог і мураха! – вигукнув юнак й перекинувся мурашкою. Побіг по стіні та й сховався в принцесиній кімнаті.

– З ким ти тут щойно розмовляла? – суворо запитав велетень у принцеси.

– Я розмовляла сама з собою, тому що мені нудно на самоті, – відповіла дівчина.

– Що ж, тобі доведеться понудьгувати ще три дні, тому що я мушу відлучитись із замку в справах, – сказав велетень і пішов.

Коли смеркло і всі повкладалися спати, кабальєро знову перекинувся людиною і розбудив принцесу. Почали вони думати, як їм знайти яйце. Думали вони три дні й три ночі, та так нічого й не придумали. А потім до замку повернувся велетень. В руках він ніс дикобраза зі страшенними голками. В тому дикобразі й було заховане чарівне яйце.

Зайшовши до палацу, велетень відчув людський дух і пустив дикобраза, щоб той знайшов непроханого гостя.

Побачив це юнак, сказав: «Бог та лев» і перекинувся левом. Зав’язалася страшенна битва, та перевага була на боці лева. Та коли він уже почав перемагати, дикобраз перекинувся зайцем і щодуху кинувся навтьоки. Кабальєро знову став людиною і взяв шерстинку гончака.

– Бог і гончак! – вигукнув хлопець, і ось уже він у вигляді прудкого собаки наздоганяє зайця. Ухоркався заєць, перекинувся горлицею і випурхнув у вікно. Тоді юнак дістав перо і, мовивши «Бог і орел», перекинувся орлом. Наздогнав він горлицю та й повернувся на землю. А тоді розрізав голуба й дістав із нього чарівне яйце.

Велетень був чаклуном, тож відчував на собі все, що діялося з дикобразом. Почав він утрачати снагу та й почвалав до принцесиного покою, щоб убити її за зраду. А тут саме нагодився кабальєро з чарівним яйцем у руці. Жбурнув юнак тим яйцем у велетня, розбилося воно і чаклун помер.

Взяв він принцесу за руку і вивів її надвір, де на них чекав його вірний кінь. Приїхали вони до її замку та й одружилися.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 6

Поки немає оцінок...

Залишити коментар