TOU

Зачарований ельф (3 казка)

Анатолій Валевський

Здійснення пророцтва

У палаці королеви ельфів з самого ранку панувало збуджене пожвавлення. Річ у тому, що ельфи вирішили відвідати своїх давніх друзів – мореплавців зі Східної гавані, а ще піднести друзям корисний дарунок. А що може бути для мореплавців найкориснішим? Звичайно ж – нове вітрило!

Придворні ельфіни – Джойлі, Смайлі, Гейлі і Меріллі вважалися найкращими майстринями в Дрімландії по шиттю. Вони взялися за справу – і незабаром білосніжне вітрило було готове. Воно вийшло легким і міцним. Меріллі ще вишила на вітрилі дерево з сріблястим листям, щоб було видно, що це подарунок ельфів з Сріблястого лісу. Окрім вітрила, приготували ще морські курточки і шапки з помпонами. Все це старанно склали у великий ящик, в який насипали суху полину, пижму і сон-траву, щоб ненажерлива міль не могла зіпсувати дарунки.

Коли тролі і гноми взнали, що ельфи зібралися в гості до мореплавців, то прислали журавлинне варення, мед і новий якірний ланцюг. Ці дарунки склали в інший ящик, потім все завантажили на візок, який рожеві поні викликалися відвезти в Східну гавань. Після цього всі пішли в палац, щоб завершити останні приготування перед далекою дорогою.

На площі нікого не залишилося, окрім старого пугача Глума – він вирішив простежити за тим, щоб ніхто нічого випадково не зіпсував. Але день був сонячний, Глума розморило, і він заснув прямо на одному з ящиків.   В цей час прибіг захеканий Клайм. Він з ранку спостерігав, як переселялася велика мурашина сім’я з далекого яру до підніжжя Кремезних гір. Але дізнавшись про подорож ельфів, негайно поспішив до палацу королеви.

Підбігши до візка з ящиками, Клайм вже відкрив рота, збираючись запитати в Глума про те, що в них знаходиться, але побачивши, що старий пугач задрімав, вирішив сам все уважно оглянути.

– Цікаво, аж у носі свербить, що ж вони такого в ящики поклали?

Клайм обережно підвів кришку крайнього і заглянув всередину.

– Теж мені… Трави якоюсь насипали. Можна подумати, що у мореплавців в Східній гавані трави немає.

Він розчаровано зітхнув і вже зібрався відійти, але раптом хитро примружився.

– А може, ельфи щось заховали під цією травою? Залізу і подивлюсь, поки нікого нема.

Цікаврик заліз в ящик і обережно, щоб не розбудити Глума, опустив кришку. Крізь щілини між дошками пробивалися сонячні промені, тому усередині було світло, і він почав ритися в сухій траві.

– Що ж вони тут заховали? Ага, знайшов! Ой, які гарні курточки і шапочки! – захоплено шепотів Клайм.

Несподівано він позіхнув, потім ще раз…

– Щось я трохи втомився. І трава так приємно пахне… – пробурмотів він, вже засинаючи.

З боку дороги пролунав веселий перестук копитець. З-за повороту вискочили грайливі рожеві поні і зупинилися біля візка з ящиками. Філін Глум стріпонувся, стривожено озираючись.

– А, це ви…- полегшено зітхнув він. – А я подумав, що це Клайм з Брегоном примчали.

– А де вони? – поцікавився поні Квік.

– Щось їх сьогодні не видно. Напевно, знову свої носи куди-небудь засунули. Можливо, це і добре, що їх тут нема, а то замучили б своїми нескінченими питаннями.

– Жалкувато… – засмутився поні. – З ними завжди весело і цікаво, обов’язково які-небудь пригоди трапляються.

– Саме так, з ними завжди пригоди, – незадоволено настовбурчився пугач. – І суцільні неприємності…

Відкрилися двері палацу, і з’явилися ельфи, гноми і тролі. Вони перевірили кріплення ящиків, запрягли рожевих поні і відправилися в подорож. Проводжаючі махали услід від’їжджаючому візку до тих пір, поки мандрівники не сховалися за поворотом.

Старий Глум довше за всіх проводжав їх, але коли поні звернули на дорогу до Східної гавані, він угукнув на прощання і всівся перепочити на дорожньому покажчику. Пугач здивовано покрутив головою з одного боку в другий і пробурмотів:

– А і справді, де ж цей невгамовний Клайм? Такого ще не бувало, щоб він що-небудь пропустив…

Долина троянд

Рожеві поні весело тягнули візок. В гості до мореплавців відправилися дві ельфіни – Меріллі і Смайлі, ельф Денсвел, троль Латроль і гном Дрорі. Меріллі і Смайлі хотіли відвідати свою подружку Фінлі, яка вийшла заміж за мореплавця і тепер жила в Східній гавані. Денсвел мріяв потрапити на корабель і відправитися в плавання. Латролль збирався погостювати у свого дядечка. А гном Дрорі захоплювався малюванням і хотів зберегти на полотні Східну гавань і кораблі мореплавців з білосніжними вітрилами.

Шлях проходив крізь Сріблястий ліс. Високі могутні дерева стояли стіною, а їх міцні гілки сплелися високо над дорогою. Мандрівникам здавалося, що вони їдуть по сріблясто-зеленому тунелю.

Нарешті дерева розсунулися. Дорога повільно спускалася в запашну Долину троянд. Червоні, білі, рожеві, жовті з безліччю відтінків квіти вкривали долину від краю і до краю. Всюди пурхали яскраві метелики.

Ельфіни попросили поні зупинитися і зістрибнули на землю. Меріллі підійшла до великої троянди, яка виділялася своєю незвичайною красою серед інших, і погладила її.

– Ой, будь ласка, обережно! – пролунав тоненький голосок.

Пелюстки розсунулися – і з троянди вибралася маленька фея з прозорими крильцями. Вона поправила своє легке платтячко і злетіла на руку ельфіни.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.9 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Казки Кремезних гір”
Анатолій Валевський

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: