<

Загублена рукавичка

Казки Марії Солтис-Смирнової

Було вже темно, коли два ліхтарі помітили, що між ними на білому снігу лежить рукавичка. Дитяча, маленька, з візерунком.

“Що ж робити?” – думав правий ліхтар.

“Як повернути рукавичку дитині? Треба зробити так, щоб її бачило якнайбільше перехожих! Світитиму яскравіше!” – міркував лівий.

Першим до знахідки підійшов песик Бровко. Понюхав. Нічого смачного. Маленька, хіба одну лапу зігріти. І побіг далі.

Поруч пролітав пустотливий вітерець. Він також глянув на згубу, подув на неї. І одягнув рукавичку на сніговика під парканом.

Ліхтарі трішки засмутилися, бо їх світло погано туди діставало.

Але повз них пробігло дівча з батьками. І в одній рукавичці.

– Матусю, глянь, ось загублена!

Дорослі зупинилися. Тато швиденько зняв теплу рукогрійку зі сніговика. І сховав у кишеню.

– Вона мокра. Вдома висушимо і завтра в садочок одягнеш, – пообіцяв малечі.

А, щоб дівчинка не змерзла, взяв крихітну долоньки у свою. Два ліхтарі, як могли, освічували їм дорогу. Вони раді, що рукавичка повернулася в свій дім.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Залишити коментар