Загублений черевичок
Савицька Іванна Олександрівна
Оленочка весною по травичці ходила, черевичка загубила. Лежить той черевичок та й плаче.
Кілочки в ньому розмокли, обцасик не скаче, шнурівочка розв’язана, болотом замазана.
Як я був новенький, шанувала мене Оленка, чистила гарненько, ставила рівненько, а тепер я на травичці лежу, не біжу.
Та одної днини сонечко пригріло, болото підсушило, й черевичок висох. Ох, як любо на сухому лежати!
Надбігла сюди мишка з поля-сіножати, побачила черевичка, — зраділа, на хвостик сіла та й думає-гадає:
— Кожне звірятко свій куточок має, а я ні. Буде хатка тут мені.
Проминула весна, літо, і осінь прийшла. Оленочка доріжкою бігла, черевичок свій знайшла.
— Ой, мій маленький черевичку брудненький, ходи, ходи. Я тебе врятую від біди.
Черевичок не захотів, гнівно так забурмотів:
— Було мене зразу шанувати і самого не лишати.
Застукали дерев’яні кілочки, обцасик загримів, шнурівочка спересердя на біду озвалась – не піду, не піду
Оленочка но травичці ходила, черевичка загубила, та вже той черевичок не плаче, не горює; мишка в ньому днює й ночує
Джерело:
“Три Казочки”
Автор – Іванна Савицька
Нью –Йорк, 1961 р.