Загублений ключ
Гроздана Олуїч
Але колишній хлопчак з Пісків і далі стояв біля криниці, незмигно дивився в неї, і вітер розвівав його сиву чуприну.
Люди чули, як він говорив сам до себе:
— Я його бачу на дні. Він — золотий!
А потім хитав головою:
— Ні, то лише відблиск сонця!
По якімсь часі додав:
— Він — срібний, мамо!
А тоді знову чувся його розчарований голос:
— Ой, то лише місяць!
І так з дня в день, аж поки криниця не заховалася в лісі.
Відтоді сивого юнака ніхто не бачив і не знає, куди він подівся… А легенда каже: є на світі квітуча акація, під нею —криниця, а в криниці ключ. Треба тільки довго і наполегливо його шукати…
Джерело:
“Золотий таріль ”
Збірка казок
Гроздана Олуїч
Переклад з сербо – хорватського – Миколи Шпаковатого
Видавництво: “Веселка ”
м. Київ, 1987 р.