Заяче сало

Українські народні казки

Їхав пан з кучером Іваном у далеку дорогу. Вони їхали мовчки, але мовчанка обридла. Пан і надумав поговорити. В цей час вискочив заєць. Пан і почав свою розмову про зайця.

— От у мене в лісі водяться зайці, тільки не такі, як оце пострибав маленький, а великі. Я з-за границі привіз на розплід. Одного разу я зібрався на полювання, взяв із собою чоловіка і десять загоничів. Вони нагнали на мене зайців, а я їх тільки — бах! та бах! Тоді я набив їх десятки з три…

А одного забив, то такого величезного, як баран завбільшки! Ну, а коли здер з нього шкуру, то було більш як півпуда сала. От які в мене зайці! Кучер слухав, слухав, а далі й каже:

— Но-о, гніді, скоро вже і міст той, що під брехунами ламається.

Почув це пан і каже:

— Чуєш, Іване, так от які зайці бувають! Правда, що в нього півпуда сала то не було, а так фунтів з десять.

— Звісно, заєць зайцем,— каже Іван. Ну, їдуть далі, а пан знову до Івана:

— От що, Іване, а ми скоро вже буде той місток?

— Та скоро вже, пане,— каже Іван.

— Так-от знаєш, Іване,— продовжує пан,— мабуть, що на тому зайцеві і десяти фунтів сала не було,— так фунтів три — чотири, не більше.

– Та мені що,— каже Іван,— хай буде і так. Але проїхали трохи, пан повертівся на місці та й знову:

— А чи скоро, Іване, вже той міст буде?

— Так, скоро, пане, ось-ось, тільки в долину спустимось.

— Гм, — каже пан, — а знаєш, Іване, на тому зайцеві і зовсім сала не було – сам знаєш, яке на зайцеві сало.

— Та звісно, — каже Іван, — заєць зайцем.

Спустились в долину, а пан і питає:

– А де ж, Іване, той міст, що ти про нього говорив?

– А він, пане, — каже Іван, — розтопився так само, як те заяче сало, що ви про нього говорили.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Українські народні казки”

Збірка

Видавництво: “Пегас”, 2019 р

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: