Заєць і ведмедиця

Албанські народні казки

Знайшов одного разу заєць ведмежий барліг. Тихенько до нього підкрався, голову всередину засунув, озирнувся і бачить: ведмедиці немає, ведмежата сидять одні. Осмілів тоді заєць, став ведмежат лякати. Страшні мармизи корчить і сміється:

-Эй ви, великоголові! Нарешті ви мені попалися! Зараз я вас покусаю! У вас голови великі, а мізків немає.

Ведмежата в кут забилися, від страху тремтять. Заєць пострибав навколо, полякав їх, а потім, коли це йому набридло, вискочив з барлогу і побіг у своїх справах.

Увечері повернулася додому ведмедиця, ведмежата кинулися до неї і жаліються:

– Ой, мамо, якого ми страху натерпілися! Вліз до нас в барліг якийсь страшний звір: голова у нього кругла, вуха довгі і зуби передні стирчать! Він нам страшні мармизи показував, дражнив нас, лаявся, і весь час повторював: “Ей ви, великоголові, нарешті ви мені попалися!”

Подумала це ведмедиця і каже:

– Судячи з усього, це заєць. Більше, в лісі так нахабніти нікому. Ну, за це він мені заплатить своєю шкурою! Завтра я буду весь день біля вас вартувати.

Наступного дня ведмедиця сховалася в чагарниках недалеко від свого барлогу. А  заєць тут як тут. Прибіг, голову в барліг засунув, побачив, що ведмежата сидять одні, і став над ними насміхатися:

– Ну що, великоголові? Знову ви мені попалися? Що на мене дивитеся? Хочете, щоб я вас покусав! У вас тільки голови великі, а розуму на макове зернятко.

Почула ці слова ведмедиця, вискочила з кущів та як заричить:

– Як ти – смієш так говорити?! І слово яке придумав: великоголові! Ось я тобі зараз покажу!

Кинулася ведмедиця на зайця, але він встиг відскочити убік. І почалася гонитва: заєць біжить по стежині, ведмедиця за ним; заєць петляє між деревами, ведмедиця за ним; заєць в яр, ведмедиця за ним. Нарешті заєць схитрував і проскочив між двома молодими дубами, що росли зовсім поряд. Ведмедиця – за ним, але змогла лише голову просунути і застрягла. Хоче пролізти далі – не може; хоче голову назад витягнути – теж нічого не виходить: голова у неї завелика. Заєць побачив, що гонитва припинилася, зупинився дух перевести, потім підійшов до ведмедиці і каже:

– Бачиш, я був правий: хоч велика у тебе голова, та розуму мало. Хіба ти не бачиш, що в цю щілину, куди я заєць, проскочив, тобі не пролізти? А щоб тобі не кортіло за зайцями ганятися, відкушу я тобі хвіст. Та так і зробив.

Тільки ввечері, коли інші ведмеді прийшли на допомогу ведмедиці і відігнули молоді дубки в сторони, звільнилася вона з своєї пастки. Але з тих пір на все життя залишилася з куцим хвостом. А від неї і всі ведмеді куцими стали.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Албанские народные сказки”

Видавництво : “Художественная литература” , 1989 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: