TOU

Заєць, курка й тигр

В'єтнамські народні казки

Заєць, курка й тигр домовились гур­том жити й працювати. Першого дня заєць і тигр косили траву, щоб було чим покрити хату, а курка хазяйнувала вдома, варила їсти. Поприбирала курка в хаті та в дворі, тоді заходилася варити рис. Потім нагріла казанок води, сіла над ним і просто в воду знесла яйце.
Куд-куда! —радісно закудкудакала курка.
Ледве яйце встигло зваритися, як прийшли з поля заєць і тигр. Вони дуже стомилися і зголодніли, і обід їм дуже сподобався. Заєць досі ніколи не бачив яєць, а назавтра була його черга варити їсти. І він заходився роз­питувати курку, як вона готувала таку страву.
Взавтра вони теж устали рано, щоб іти на поле. Тигр і загадує зайцеві:
Звари такий самий смачний обід, як учора курка зварила.
О, це дуже просто! — відповів заєць.
Тигр і курка пішли на поле, а заєць зробив так, як казала курка.

Та тільки-но він примостився над казаном, як повернувся тигр — голод­ний-голоднющий. Побачив тигр, куди ото моститься заєць,— а тигр знав, що зайці не несуться,— і дуже розсердився. Схопив зайця та й ну його бити! А потім так ударив зайцем об землю, що в бідолахи аж губа тріснула.
Дуже образився на тигра заєць: адже він хотів як краще, звідки йому було знати, що зайці не несуться?..
І вирішив він помститися тигрові.

Через кілька день скошена трава висохла, заєць і тигр зібрали її в копи. Лишалося тільки перенести сіно додому. Але ні заєць, ні тигр не знали, як його переносити.
От заєць і каже:
— З усіх нас трьох ти, тигре, найдужчий. Лягай на землю, я складу тобі все сіно на спину, міцно прив’яжу, і ти за одним разом перенесеш його до хати.
Тигр слухняно ліг. Поклавши йому на спину коїш, заєць міцно обв’язав тигра ліаною. Потім узяв камінь, викресав вогонь, підпалив сіно в тигра на спині, а сам утік.
Сіно було сухе й швидко зайнялося. Тигр нічого не підозрював доти, аж поки вогонь почав пекти йому тіло. Тигр злякався, заревів, став кача­тися по землі, одначе вогню не збив. Тоді він помчав що було духу, та вогонь од того ще жаркіше розгорявся, мовби його навмисне роздмухували.
Побіг тигр шукати зайця — а того ніде й духу нема.
Відтоді минуло дуже багато часу, а й досі в зайців порвана верхня губа, а в тигрів посмалена смугами шкіра.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:
“В’єтнамські народні казки”
Упорядник – М. Кашель
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1984 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: