ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Заселений острів

Григорій Остер

Якось мавпа та папуга йшли поряд і весело співали гучну пісню.

— Тссс! — раптом зупинило їхнє слоненя. – Тихіше! Не галасуйте. Удав спить.

— Спить? — вигукнув папуга. – Ой, як недобре! Він спить, а ми співаємо! Це просто жахливо. Ми співаємо, нам весело, а він спить і йому нудно. Адже спати набагато нудніше, ніж співати. З нашого боку, це нечесно. Це навіть несправедливо. Потрібно його негайно розбудити.

— Щоб він також співав! З нами разом, — підтримала папугу мавпа.

— Де він спить? — спитав папуга.

— Он у тих кущах, — показало слоненя.

— Мавпо! — наказав папуга. — Піди і розбуди його!

Мавпа полізла в кущі і за хвилину вилізла звідти з хвостом удава в руках. За цей хвіст мавпа витягла з кущів удава.

— Він не хоче прокидатися! – сказала мавпа, смикаючи удава за хвіст.

— Не хочу! — буркнув удав. – І не буду! Навіщо мені прокидатися, коли сниться такий цікавий сон.

— А що тобі сниться? — спитало слоненя.

— Мені сниться, що мавпа тягне мене за хвіст.

— Це тобі не сниться, — сказала мавпа. — Це я тебе справді тягну!

— Ти нічого не розумієшся у снах, мавпо, — сказав удав, позіхаючи. — А я розумію набагато більше, бо сплю набагато частіше. Якщо я кажу, що мені сниться, значить, сниться. Мене не проведеш!

— Але ж ти вже прокинувся! – сказав папуга. — Якщо ти розмовляєш з мавпою, то ти вже прокинувся. А ти з нею розмовляєш!

— Розмовляю! – підтвердив удав. — Але я не прокинувся. Я розмовляю з нею уві сні. Мені сниться, що я з нею розмовляю.

— Але ж я з тобою також розмовляю, — сказала мавпа.

— Правильно! – погодився удав. — Ти зі мною розмовляєш. У тому самому сні.

— Але ж я не сплю! — закричала мавпа.

— Ти не спиш! – Сказав удав. – Ти снишся! Мені!

Мавпа хотіла обуритися і навіть вже відкрила рота, щоб почати обурюватися. Але тут їй на думку до неї прийшла дуже хороша думка.

«Я снюсь удаву! — подумала мавпа. — Раніше я ніколи нікому не снилася, а тепер снюсь. Як це добре!

І мавпа не стала обурюватися. Натомість обурився папуга.

— Не може вона тобі снитися, – сказав папуга удаву, – бо ти не спиш!

— Ні, може! – Заперечив удав. — Бо я сплю!

— Ні не може!

— Ні! Може!

— Чому я не можу йому снитися? — втрутилася мавпа. – Я ще як можу! Удаве! — урочисто оголосила мавпа. – Я можу! І я буду тобі снитися! З великим задоволенням. А ти, папуго, не відволікай його, будь ласка! Давай, удаве, я снитимусь тобі далі, а ти розповідай, що я там роблю, у твоєму сні?

— Ти стоїш і дивишся на мене! – Сказав удав.

— Ура! — закричала мавпа, перекинулася через голову і полізла на пальму.

— А тепер що я роблю? — закричала мавпа з пальми.

— Ти залізла на пальму і висиш там на хвості вниз головою!

— Удаве, — запитало слоненя, що стояло збоку, — а мавпа сниться тобі одна? Більше тобі ніхто не сниться?

— Чому ж? – здивувався удав. — Ти мені теж снишся.

— Дякую! — зраділо слоненя.

— А! Слоненя! — закричала мавпа з пальми. – Ти теж тут, уві сні? Отак зустріч!
І мавпа стрибнула з пальми прямо на спину слоненяті.

Папуга, який залишився на самоті, із заздрістю дивився, як мавпа і слоненя весело сняться удаву. Зрештою, він не витримав. Папуга підійшов до удава і сказав:

— Удаве! А я теж давно вже збирався тобі наснитися.

— Будь ласка! — відразу погодився удав. — Снись на здоров’я!

— Якщо ти не заперечуєш, – сказав папуга, – я почну прямо зараз!

Перед тим, як увійти в сон удава, папуга трішки почистив пір’їни і поправив хвіст.

— Я вже снюсь тобі? — спитав папуга.

— Снишся.

— Прекрасно! – Папуга підійшов до мавпи і суворо сказав – Мавпо, перестань перекидатися і смикати слоненя за хобот. А ти, слоненя, припини її підкидати, і взагалі, якщо ви комусь снитеся, то, будь ласка, поводьтеся пристойно в чужих снах.
Слоненя і мавпа притихли.

— Удаве, – сказав папуга, – хотілося б подивитися твій сон уважніше. Хотілося б подивитись, яка в тебе тут природа. Така сама, як у нас в Африці, чи інша?

— На мою думку, така ж! — сказав удав, озираючись.

— А хотілося б чогось новенького, — твердо зауважив папуга.

— Удаве, – попросило слоненя, – нехай тобі насниться, що ми потрапили на безлюдний острів. Мені вже давно туди хочеться.

— Мені теж хочеться туди, — сказала мавпа.

— Гаразд, — погодився удав. Він змахнув хвостом і почав: — Мені сниться бурхливе море. І в цьому бурхливому морі на хвилях гасає миршаве слоненя.

— Яке? Яке слоненя? — здивувалася мавпа.

— Миршаве.

— А це яке? — спитало стривожене слоненя.

— Миршавий — це маленький і нещасний, — пояснив папуга.

— Ага! – підтвердив удав. — А за миршаве слоненя тримається ще більш миршава мавпа і зовсім миршавий папуга.

Мавпа в туж мить схопила папугу і застрибнула з ним на спину слоненяткові.

Там вона однією рукою притиснула папугу до грудей, а другою вхопилася за вухо слоненяти.

— Мені сниться, що величезні хвилі підкидають слоненя і розгойдують його на всі боки, — вів далі удав.

Почувши, що його розгойдують, слоненя стало переступати з ноги на ногу, і від цього його спина захиталася, як палуба справжнього корабля в справжнісінький шторм.

— Мавпа захворіла на морську хворобу! – Оголосив удав. – А папуга від неї заразився!

— Морська хвороба не заразлива! – обурився папуга.

— У моєму сні, — сказав удав, — вона дуже заразлива.

Сторінки: 1 2

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.7 / 5. Оцінили: 13

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Бабушка удава”
Збірка казок
Григорій Остер
Видавництво: “Заповіт”
1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: