TOU

Зазнайка горобець

Казахські народні казки

Владика всього пернатого царства – орел – щорічно навесні влаштовував бенкет для всіх підвладних йому птахів. Так було і цієї весни. Полетіли на всі кінці світу гінці скликати гостей на пташине свято.
І стали злітатися у призначений час до царського гніздування птаха. Помічники орла розсаджували гостей у строгому порядку. Кожному відведено тут своє місце.

Останньою на святкове бенкет прилетіла зграя строкатих горобців. Сіли горобці, як і решта гостей, і незабаром почався бенкет.

І ось у розпал веселощів помітили горобці свого самотнього – побратима, який боязко тулився осторонь, не сміючи підійти до столу. Був він без жодної пір’їни, весь обскупаний догола і від того здавався жалюгідним і беззахисним.
І тоді ватажок гороб’ячої зграї сказав:

— Гей, горобці, хай кожен із нас віддасть йому по одній своєму пір’їнці, треба одягнути нашого родича.

Горобці підтримали ватажка. Кожен вирвав по одному пір’їнці і віддав його нещасному горобчику.
У новому опіренні горобець став просто невпізнанним. Такого гарного птаха ще ніхто не бачив у зграї.

І тоді орел, звернувши на нього увагу, покликав до себе та посадив поряд на почесне місце.
Опинившись поруч із царственим орлом, горобець подумав: «Я, напевно, і є найкрасивіший і найошатніший птах на святі. А інакше хіба посадив би мене поруч із собою орел?
Ця думка сп’янила його. Горобець розпустив своє нове пір’я і на інших горобців став поглядати зверхньо.

– Ого, то він почав зазнаватися! Ну ми його провчимо зараз!

– Ні, краще почекати до кінця свята. А потім ми його просто роздягнемо,— запропонували інші, старші.

Молоді горобці ледь дочекалися закінчення свята, так вони були сердиті.
Коли птахи почали розлітатися, вони підскочили до задаваки-горобця і відібрали у нього своє пір’я. І задавака знову перетворився на потворного обскубаного птаха, став таким же жалюгідним і нещасним, яким з’явився на пташине свято.

І сказали йому горобці:

— Надалі не зазнавайся! А цар-орел проголосив:

— Зазнайство, зверхність і погорда затьмарює розум!

І залишився зазнайка-горобець один у неживому степу.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.1 / 5. Оцінили: 9

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Казахские народные сказки о животных”
Видавництво: “ Meloman Publishing”
Казахстан

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: