ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Жабеня та гадючка

Грецькі народні казки

Жили собі дід та баба.
Дітей у них не було. Баба каже дідові:
— От якби нам маля, хоча б жабеня, га?
— Жили б ми тоді щасливо,— відповідає дід.

Не встиг він і оком моргнути, як жабеня стриб через поріг у хату!
— Просимо, просимо,— мовила баба й кинула жабеняті шматок хлі­ба, дала напитися води.
Жабеня наїлося, напилося, сіло в куток і заснуло. Спало, аж поки зайшло сонце. Потім вийшло у двір і просиділо там цілу ніч.

Рано-вранці прокинулася баба і взялася варити кашу. Насипала в горщик борошна, потім відчинила судник, щоб узяти глечик молока. Але молока не було.
Розсердилася баба на діда:
— Це ти, старий випив молоко?
— Я випив молоко? — перепитав дід.— Сама, мабуть, випила! Вари тепер кашу з водою, бо я вже виголодався.
Баба зварила кашу і покликала жабеня снідати.

Другого дня баба знову відчинила судник, аби взяти молока на кашу, але його там знову не було. Глечик був порожній.
— Ти пив молоко, старий? — спитала вона діда.
— Чи ти з глузду з’їхала? — відказав той.— Сама, мабуть, випила, а на мене звертаєш.  Вари швидше кашу, бо я голодний.

Баба зварила кашу з водою, а ввечері видоїла козу і хотіла замкнути молоко в судник. Коли звідти голос:
— Не замикайте, бабуню, судник.
Баба заглянула туди.
До неї вистрибнуло жабеня, стало й мовчить.
Баба засміялася:
— Гаразд, не замкну судник, але вранці, коли побачу надпите моло­ко, будеш бите.

Наступного дня встала баба варити кашу: насипала борошна в гор­щик — і до глечика.
— Оце молодець, добре стережеш молоко! — усміхнулася вона.— Ну, виходь, де ти там!
Жабеня стриб із судника бабі до ніг! Баба нахилилася й бачить: жабеня тримає в роті маленьку гадючку з золотою короною на голівці.
— То це ти випиваєш наше молоко? — розгнівалася баба.— Ну, гля­ди мені!
І вхопила віник.
— Не бий мене, бабусю,— стала благати гадючка,— я тобі відплачу.
— Чим ти мені можеш відплатити? — спитала баба.— Тільки молоко вмієш пити!
— Відпусти мене, жабеня,— мовила гадючка,— і йдіть обоє за мною. Якщо я нічим вам не відплачу, можете зі мною робити, що самі схочете.

Жабеня випустило гадючку. Та швидко-швидко поповзла через двір до високого дерева. А в дереві було маленьке дупло. Туди й шмигнула гадючка. Скоро вона висунула голівку, В зубах у неї була золота мо­нета.
— Підставляйте пелену, бабусю!
Баба підставила пелену, і гадючка почала кидати туди золоті монети, аж поки насипала повну пелену.
Баба просто нетямилася з радості
— Дякую! — сказала вона.— Ходімо до нас, я даватиму тобі молока, скільки тобі захочеться.
Дід із золотом пішов у місто і купив гарний будинок із садом.
Дід і баба зажили собі в достатку.

Якось баба каже:
— От якби наше жабеня стало хлопчиком!
Не встигла вона доказати, коли глядь — а вже перед ними не жа­беня, а хлопчик!
На радощах у баби запаморочилась голова. Пригорнула вона хлоп­чика, міцно поцілувала.
Так і жили вони втрьох, а гадючка щоранку приходила до них пити молоко.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 9

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Грецькі народні казки”

Переклад – Степаненко В. І,

Видавництво : “Веселка”

Київ, 1985 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: