TOU

Жайворон-рятівник

Іспанські народні казки

Жили собі чоловік та жінка, й було в них двоє дітей. Така дружна і працьовита була їхня родина, що всі сусіди їм заздрили. Аж от сталося лихо. Жінка померла, і чоловік лишився з двома дітьми. Син був уже здоровим парубком, а доньці насилу дванадцять років було. Незабаром батько побачив, що не може впоратися з хатнім господарством. От узяв він та й одружився із вдовою, у котрої теж була дванадцятирічна дочка.

Та лихо не саме ходить: за рік помер і батько. Зненавиділа мачуха нерідних дітей, і життя їхнє стало справжнісіньким пеклом. От якось брат і каже сестрі:

– З мачухою ми ніколи не знайдемо спільної мови, вона не любить ні мене, ні тебе. Піду я на чужину шукати роботи. Як пощастить мені там, то й тебе заберу до себе.

Погодилася сестра, та як подумала, що то за життя буде без брата, то гірко заплакала. Аж раптом відчинилося вікно, залетів до покою жайворонок, а за ним з’явилася фея.

– Не бійся, дитино, – каже дівчинці фея, – поки твій брат буде відсутній, з тобою нічого не станеться. Посади цього жайворонка до клітки і завжди носи його з собою. Він стане в пригоді, коли тебе спіткає лихо. Нехай твій брат їде собі й завжди пам’ятає, що ти маєш три Божі милості.

Придбала дівчина найкращу клітку та й посадила в неї жайворонка. А брат подався на чужину долі шукати.

От ішов він, ішов, аж потрапив до великого міста. Прийшов до королівського палацу та й зустрівся з королем, що був одного віку з ним. Зрадів юнак і попросився до нього на службу. Король відразу ж уподобав собі цього хлопчину і пообіцяв, що подумає.

От розповів він про юнака своїй матері, але та відповіла, що зараз у палаці для нього немає роботи.

– Єдине, що ми можемо йому запропонувати, – сказала вона, – це якусь роботу по господарству.. Наприклад, доглядати індиків.

Отак хлопець став пташником.

Юний король полюбив хлопця і часто приходив побалакати з ним. Дружба їхня міцнішала, і якось король сказав матері:

– Цей пташник такий хороший та веселий, що я хочу дати йому кращу роботу

– Що ж, то призначимо його твоїм помічником. Тоді він завжди буде супроводжувати тебе під час прогулянок, і ви зможете розмовляти скільки вам заманеться.

Сказано – зроблено. Відтоді король щодня гуляв зі своїм другом.

Якось гуляли вони королівськими садами, а король і питає:

– Слухай, а чи є в тебе наречена?

– Ні, сеньйоре, – відповів птахівник. – А у вас? Чи маєте ви наречену?

– Я теж не маю, – мовив король. – Я вирішив, що одружусь лише на тій дівчині, яка має три Божі милості.

Тоді юнак згадав феїні слова і сказав, що три Божі милості має його сестра.

– Не може бути! – вигукнув король. – Зараз же напиши їй листа, нехай їде сюди.

Хлопець так і зробив. А як лист прийшов у село, де жила сестра, поштар вручив його мачусі. Прочитавши листа, вона покликала дочку та й каже:

– Завтра ми втрьох вирушаємо до королівського палацу, так нам наказує король. Там я скажу, що ти і є та сама дівчина, котру запросив король. Як будеш слухатися мене, то вийдеш за нього заміж.

От вирушили вони в дорогу. Зупинилася мачуха на мості через ріку та й звеліла дівчатам глянути, як біжить вода. Сестра поставила клітку й перегнулася через поруччя. А мачуха з дочкою пхнули її у воду, забрали клітку та й подалися до королівського палацу.

От приходять вони до палацової брами. Король зі своїм другом вийшли їм назустріч, і мачушина дочка обняла хлопця, наче він був її рідним братом. Здивований юнак почав було розпитувати про справжню сестру, аж тут почув, як з клітки озивається жайворонок:

– Замовкни! Замовкни!

І хлопець послухався його, та все ж таки замислився.

А король повів дівчину до палацу, щоб показати їй свої покої. Лишившись із мачухою наодинці, юнак хотів було запитати в неї, де сестра, та жайворонок знову застеріг його:

– Замовкни! Замовкни!

В цей час король водив дівчину палацовими покоями. В одному покої стояв туалетний столик. Король і питає:

– Чи не хочеш ти трохи поплакати?

А мачушина дочка й каже:

– Чом це я маю плакати без причини?

Тоді король звелів:

– Піди до туалетного столика і помий руки.

Дівчина помила руки, і нічого не сталося.

Здивувався король та й каже:

– А тепер причешися!

Взяла мачушина дочка гребінця і розчесала коси. І знову нічого не сталося.

Побачивши це, король розлютився. Він одвів дівчину до зали, де на них чекали мачуха і пташник, покликав слуг і каже:

– Схопіть цих двох жінок і киньте їх до в’язниці, доки я не вирішу що з ними робити далі. А цього брехливого і підступного пташника повісьте за ноги на тому самому дереві, під яким він мене обдурив!

Хлопець хотів було пояснити все королю, аж тут знову озвався жайворонок:

– Замовкни! Замовкни!

І пташник знову промовчав.

А зараз давайте дізнаємося, що ж сталося зі справжньою сестрою. Як упала вона у воду, то пливла за течією, аж врешті якось ухопилася за кущ і вилізла на берег.

Ішов тим берегом пастух. Побачив дівчину, вкриту синцями та грязюкою, та й питає, що за лихо її спіткало. Бідолашка й каже, що її пхнули у воду. Пожалів пастух її та й повів до своєї хати, щоб вона бодай одяг посушила.

Вдома в нього була жінка. Побачивши свого чоловіка з такою гарною дівчиною, вона страшенно розлютилася. А дівчина й каже:

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: