Жайворонок сонечкові допомагає

Василь Сухомлинський

У дрімучому лісі й у глибокому яру ще лежать холодні сніги. Спить пролісок під торішнім листям. Синіє лід на ставку. Тільки на горбах і схилах розтало, потекли струмочки.

Запарувала земля, в синьому небі заграло ясне сонечко.

Вийшла з хати Маринка й побачила сіру пташку в небі. Пташка співала. Немов срібний дзвіночок на крильцях підняла, і він тремтів, тремтів.

— Мамо, що це за пташка співає? — питає Маринка маму.

— Жайворонок, — відповідає мама.

— Чого ж він так рано прилетів? Чому так радісно співає? Ще ж сніги лежать…

— Жайворонок сонечкові допомагає, — каже мама.

— Як же він допомагає? — дивується Маринка.

— Коли жайворонок злітає в синє небо, воно стає тепліше.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 6

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Майже чарівна розмова” — Василь Сухомлинський
Видавництво «Белкар-книга», м. Харків, 2015
Редактор — Біляєва Г. В.
Ілюстрації — Копєйкін І. І., Бербенець Г. C., Сінєгіна H. С.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: