Жасмин

Саксе Анна Оттівна

Колись, у давнину, всі квіти були білими. Але одного чудового дня в сад прийшов художник з великою скринькою фарб і цілим жмутом пензлів.

— Підходьте всі до мене й кажіть, хто якого кольору хоче бути, — крикнув він квітам і кущам, і ті швиденько стали в чергу, бо кожен хотів, щоб йому дісталася найяскравіша фарба.

Найближчим до художника виявився Жасмин. Він сказав, що йому хотілося б, щоб квіти його були золотисто-жовтими, як колір волосся його улюбленого Сонця.

— Як ти посмів пролізти раніше за королеву Троянду? – відштовхнув його художник.

— Я зовсім не проліз. Я стою тут уже багато років, — ображено відповів Жасмин.

— Але ти маєш розуміти, кому по праву належить бути всюди першою, — наставляв його художник.

— У покарання залишишся останнім, але й тоді мусиш добре попросити мене.

— Ви помиляєтеся, пане, нікого я просити не стану, — відповів Жасмин і залишився на своєму місці.

Художник довго порався з Трояндами. Яких тільки фарб не вибирали собі горді королеви! І червону, і жовту, і рожеву, і помаранчеву. Тільки синю ніхто з них не захотів — дуже вже вона проста, сільська.

Синьою фарбою, щоб вона не пропала, художник пофарбував Незабудки та Васильки, хоча їм хотілося бути червоними. Але митець вирішив, що для села зійде і синій.

Маки посміхалися художнику, і він не скупився на фарбу і густо накладав її. Лестили йому, і їхня лестощі окупилися з лишком. Він пропрацював кілька днів, наділивши їх усілякими відтінками.

Дуже скромним виявився Будяк. Коли його запитали, яку він хоче фарбу, він відповів:

— Та будь-яку, добродію.

Художник пофарбував квіти Будяка в сірий колір і запитав, чи задоволений він.

— Вам, добродію, видніше, що кому належиться. Я розумію, що на всіх яскравих фарб у вас не вистачить. І якщо кожен буде такий яскравий, як Троянди, то ніхто й не помітить їхньої краси!

Колючий Чортополох був наполегливішим і отримав червоні квіти.

Маленькі польові братчики обступили художника і, чемно вітаючись, присідали. Це виглядало так мило, що вони здалися художнику маленькими дітьми, і він розфарбував квіточки братчиків як обличчя — веселі, сумні та серйозні.

Яблуня пообіцяла художнику подарувати восени цілий кошик яблук, якщо він пофарбує її квіти у ніжно-рожевий колір. Художник, не шкодуючи сил, лазив гіллям Яблуні до самого вершечку.

Бузок придумав по-іншому віддячити художнику, якщо він не пошкодує фарб.

— Весною ти зможеш ламати мої гілки і дарувати їх своїм нареченим, вибач, — нареченій, — сказав Бузок. — І чим більше ти ламатимеш, тим пишніше буду цвісти.

Кульбаби піднесли художнику кухоль сметани, а Жасмин тільки дивився, як багато художник переводить на кульбаби золотисто-жовтої фарби, яку він облюбував для себе.

Працюючи жовтою фарбою, художник згадав Жасмина, який першим вибрав її.

— Ну, що брате? — глузливо звернувся він до Жасмина. — Цієї фарби залишилося небагато, але якщо попросиш гарненько, я її всю віддам тобі.

— Не проситиму я, — відповів Жасмин.

— Як це так? — Художника почало злити впертість Жасмина. — Ну, гаразд, якщо тобі важко висловити своє прохання, то бодай вклонись, зігни спину.

— Вважаю за краще зламатися, але не гнутися, — гордо відповів Жасмин.

Художник, розлютившись, бризнув жовтою фарбою Жасмину в обличчя і закричав:

— Хто ти такий, що не хочеш просити та кланятися! Ну і залишайся на віки вічні
білим!

Таким він і залишився – білий тендітний Жасмин. А спробуй зігнути — зламається…

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки о цветах ”
Анна Саксе
Видавництво: “Текст“
2020 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: