<

Жменька

Казки Рахіль Баумволь

Сталося так, що білка прохворіла все літо і не змогла запастися на зиму ні горіхами, ні грибами. Що робити? Написала вона листа ведмедю. Так, мовляв, і так. Виручай, клишоногий.

“Дам я білці жменьку з моїх запасів, – подумав ведмідь, – хай знає мою щедрість!”

– Гей, косоокий! – гукнув ведмідь зайцю. – Зроби таку ласку, відвези це білці. – І він розтиснув свою лапу, повнісіньку всякого добра.

Навантажив заєць ведмежий подарунок на візок і повіз. Але не білці, а своїм зайченятам.

Там він узяв з візка одну жменьку і поскакав на трьох лапах до білки.

А назустріч йому їжак:

– Чого шкутильгаєш, зайчику?

– Так от несу в жмені подарунок для білочки.

– Дай-но я понесу. Мені зручніше. Чіпляй мені на спину.

По дорозі їжак забіг до своєї їжачихи й скинув їй всю поклажу – одну тільки жменьку прихопив.

Йде, шкандибає.

Тут назустріч йому жаба:

– Чого шкандибаєш?

– Ось несу в жмені їжу для білки.

– Дай-но я віднесу. Мені підстрибом легше.

А у жаби жменька, ясна річ, ще менша, ніж у їжака. Довелося їй решту з’їсти. Їла, їла – мало не луснула. Ще птахам залишилося що поклювати.

Прискакала жаба до білки, розтиснула лапку й каже:

– Ведмідь посилає тобі жменю зі своїх запасів. Моя справа принести. А вже твоя справа поділитися зі мною.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

1 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Про все сразу”

Рахиль Баумволь

Видавництво: “Детская литература”

Залишити коментар