TOU

Жолудник і Моховик

Угорські народні казки

Відьма підслухала розмову Жолудника й Моховика і вирішила провчити їх.

Підвелися рано-вранці колишні гусари і пішли до хазяйки по розрахунок.

– Та ви ж не працювали третій день,– сказала відьми.– Проте я не затримуватиму вас. Тільки замість десяти золотих одержите десять срібняків. Почекайте, я зараз повернуся.

Відьма вийшла на подвір’я та й полізла у якусь яму.

Жолудник і Моховик відштовхуючи один одного, підбігли до вікна, щоб побачити, куди полізла відьма по гроші. Хіба могли вони знати, що гроші вже давно у відьми в кишені, а в яму вона полізла тільки тому, щоб обдурити їх?

Розплатилася відьма з колишніми гусарами, і вони почимчикували до міста. Не пройшли й половини шляху, як надумали повернутися до відьминої хати, сховатися в кущах, а вночі залізти в яму і набрати повен міх монет.

В одному селі випросили вони міх, довгу мотузку, потім прийшли до відьминої хати, сховалися в кущах і стали нетерпеливо дожидатися ночі.

Тільки-но стемніло, вони вибрались з кущів, перелізли через тин, підійшли до ями і почали сперечатися, кому лізти першому.

– Лізь ти,– каже Жолудник Моховикові, – ти худий, і тебе легше буде витягати з ями. Обв’яжися мотузкою, я тебе спущу.

І Моховик поліз у яму.

В ямі, крім різного мотлоху та сміття, нічого не було.

Моховик ступив крок – і вдарився лобом об щось тверде, ступив назад – і впав у якусь багнюку. Нахилився вліво – намацав рукою старий кожух, нахилився вправо – рука торкнулася іржавого чавуна.

Збагнув Моховик, що попав у смітник.

А Жолудник щомиті питає, стоячи над ямою:

– Чи знайшов гроші? Чи багато їх там? Чи тягти вже отой мішок?

Та Моховик боявся признатися, що то не скарбниця, а звичайна яма на сміття. Він був певен, що Жолудник розгнівається і залишить його на дні ями. Тож і відповів, що міх незабаром наповниться грішми. А сам хутко заліз у нього, вмостився якнайзручніше й гукнув:

– Тягни!

Жолудник витяг міх, одв’язав мотузку, завдав його собі на плечі й помчав до міста, навіть не подумавши про те щоб витягти Моховика з ями.

До самого світанку ніс він на спині важкий міх, стогнав, кректав, прів, але ніс. Коли підходив до міста, вже світало.

Аж тут Моховик обізвався з міха:

– Годі вже мене нести, далі вже й сам піду!

Злякався Жолудник, кинув міх на землю, і Моховик виліз звідти.

Глянули вони один на одного – і стало їм соромно.

І вирішили вони заробляти на прожиття сумлінною, чесною працею.

Почали вони працювати. Добре працювали, і люди стали їх поважати.

А згодом повернулися вони кожен до свого гусарського полку й хоробро билися з ворогами батьківщини.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Угорські народні казки ”
Упорядник і перекладач – К.А. Бібіков
Видавництво: “Веселка ”
м. Київ, 1985 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: