Живи та володарюй у себе вдома

Колись в одному дрімучому лісі жили лев, слон та жаба. Лев жив у східній частині лісу, слон — у західній, а маленька жаба жила в невеликому болоті якраз посередині між володіннями лева та слона. Довгий час сусіди жили мирно. Слон правив своїми підданими і ніколи не заходив у володіння лева у східну частину лісу, а лев ніколи не з’являвся у західній частині, що належала слону.

Так тривало багато років. Але одного разу слону захотілося приєднати до своїх володінь ще й східну частину лісу. Того ж дня слон вирішив піти на схід, щоб оголосити левову війну. Шлях до володінь лева лежав вздовж болота, в якому жила жаба. Вона була маленька, але дуже мудра. Побачила жаба слона і звернулася до нього:
— Шановний слон, ти ніколи раніше не ходив у цей бік. Навіщо тепер прийшов?
— Я йду до східної частини лісу, щоб оголосити левову війну, — відповів слон.
— Не роби цього, о шановний слон, не ходи туди! — вигукнула маленька жаба. — Там не твій ліс! Якщо ж ти оголосиш левові війну, то швидше за все програєш.
— Не відмовляй мене, шановна жаба, я все одно піду, — уперто повторював слон.
— Ну, іди, якщо хочеш, — сказала жаба, — а коли повертатимешся, обов’язково зайди до мене!
— Добре, зайду, – пообіцяв слон і продовжив свій шлях. Невдовзі він опинився у володіннях лева.
— Друже, навіщо ти прийшов сюди? — запитав лев, побачивши слона.
— Я прийшов, щоб боротися з тобою.
— Як же це ми боротимемося?
— Ми битимемося, — сказав слон. — Якщо ти виявишся сильнішим, то ти вб’єш мене, якщо ж я, то я уб’ю тебе.

Лев погодився, і почалася боротьба. Першим став завдавати ударів слон. Але лев був дуже спритний, і, як не намагався слон, жоден з його ударів не досяг мети. Після кожного натиску слон втомлювався дедалі більше і нарешті зовсім знесилів. Лев тричі прогарчав, сповіщаючи про свою перемогу. Соромно стало слону, тепер він зрозумів свою провину.
— Я програв, друже, – сказав він леву, – але ж у мене сім’я, і я хотів би попрощатися з нею. Дозволь мені піти на сім днів у мої володіння. А за сім днів я повернуся до тебе.

Слон говорив так покірно і жалібно, що левові стало шкода його, і він відпустив слона на сім днів. Слон понуро побрів у свої володіння. Шлях його знову лежав вздовж болота, де жила жаба. Побачивши слона, жаба висунулася з води, і слон розповів їй все, що сталося.
— Ось бачиш, — сказала мудра жаба, —я казала тобі, що не слід ходити в чужі володіння. Кожен має бути господарем тільки у своєму домі, якщо ж хтось посягне на чуже, то сам від цього постраждає. Ось ти й покараний.
— Так,— сумно відповів слон,— тепер через сім днів я маю померти.

Маленька жаба подивилася на сумного слона, і їй стало його шкода.
— Я ось що придумала,— тихо сказала вона,— тобі не треба повертатися до лева через сім днів. Іди в свою країну, збери своїх підданих і накажи їм вирити глибоку яму і наповнити її болотом. Коли пройде сім днів, лев не дочекається тебе і прийде до твоїх володінь. А ти залізь у цю яму і сиди там.
Слон вислухав пораду жаби і пішов у свої володіння.

Минуло сім днів. Лев дуже розсердився, коли у призначений час слон не з’явився у його володіннях. У гніві він помчав у володіння слона. Маленька жаба помітила лева, коли він мчав повз її болото.
— Що тобі знадобилося у чужих краях? — запитала вона.
Лев розповів їй, у чому справа. Жаба вислухала його і порадила не переступати межі чужих володінь.
— Хоч ти й дуже хоробрий, не слід лізти в чужі землі, ти маєш правити лише у своєму краї, — говорила маленька жаба.

Але лев не послухався мудрої жаби і побіг далі. А жаба пострибала за ним, щоб здалеку спостерігати, що станеться. Побачивши слона, що заліз у брудну яму, лев розсердився ще більше і грізно загарчав. Слон від страху відразу ж пірнув у багнюку, і лев нічого не міг з ним зробити. Він загарчав ще раз, але слон і не подумав вилазити з бруду. Тоді розлючений лев вирішив спуститися в брудну яму, де ховався слон. Але в ямі було так багато болото, і він був такий глибокий, що лев почав тонути. Отут і втрутилася жаба.
— Друзі, ви обоє вчинили погано, — сказала вона, — кожен має бути господарем лише на своїй землі. Ви ж вирішили сваритися один з одним, тому обоє і потрапили в халепу.
З цими словами жаба допомогла слону та леву вибратися з болота. З того часу і до кінця життя всі троє жили дружно і щасливо.