TOU

Живий мотоцикл

Казки Геннадія Циферова

Сталося це у неділю. Саме тоді ведмедик сидів вдома і читав лісову газету. І раптом він прочитав:

У МІСЬКОМУ ПАРКУ
ВІДБУЄТЬСЯ ВИСТАВКА
НОВИХ МОТОЦИКЛІВ

“А що таке мотоцикл?” — задумався ведмедик.
Пішов ведмедик питати ослика.
— Мотоцикл — отже, му-м-м, — замукав ослик. — Ага, на мою думку, це те, що мукає.
Ведмедик відразу все зрозумів і побіг на луг. Там на зеленій траві паслося маленьке телятко.
— Ану, наказав Мишко, — скажи му.
— Му-му, — замукало телятко.
— Спасибі, — сказав ведмедик. – Все правильно, – значить, ти є мотоцикл. Наразі нам терміново треба їхати на виставку мотоциклів.

І сказавши це, ведмедик застрибнув на спину теляткові, і вони рушили в дорогу.
А незабаром сталося ось що.
— Дозвольте представити — мій новий мотоцикл, — так говорив ведмедик директору виставки.
Але директор був дуже міський чоловік. Він ніколи не їздив у село і тому дуже здивувався, побачивши телятко і ведмедика.
— Що це таке, — забурчав він, що це за дивні відвідувачі. — Вас, звичайно, я знаю, ви ведмедик. Бачив у цирку. Але дозвольте, на чому ви приїхали? Таке собі чотирилапе з дивним кермом.
— Як ви не знаєте? — забурчав ведмедик. — Це ж мій мотоцикл. І як вам не соромно не вірити!
— Але, мабуть, нова марка, — зітхнув директор. — І все-таки ніколи не бачив такого дивного мотоцикла.

Тут він обійшов телятко з усіх сторін і обережно помацав.
— Цікаво, дуже цікаво, — співав директор і раптом запитав: — А чим ви його заправляєте?
– Як – чим? – засміявся Мишко. – Знову не знаєте? Травою та листям!
— О, — усміхнувся директор. – Так це дуже добре. А то від бензину у мене часто крутиться голова.

І втішений директор ще раз погладив новий мотоцикл. Згодом мотоцикл поставили на почесне місце.
І мотоцикл-теля задрімав на почесному місці і засопів носом. Він робив це так голосно, що директорові здалося, ніби теля-мотоцикл завелося, і директор закричав:
— Неподобство, але ваш мотоцикл не дотримується жодних правил, жодних. Заводиться сам собою, без господаря.
— Заспокойтеся, — сказало ведмежа. – Він зовсім не заводиться. Він спить, утомився за дорогу.
– Спить? Але це все одно, неподобство. Хіба можна спати на такій чудовій виставці. Розбудіть негайно!
Але скільки ведмедик і директор не будили новий мотоцикл, він не прокидався.

Довелося кликати міліціонера. Відомо, що всі машини, навіть великі сорокатонні автомобілі, бояться міліцейського свистка. Але скільки міліціонер не свистів, телятко все-таки не прокинулося.

— Ну й мотоцикл, — зітхнув директор, — не знаю, що з вами робити. — Довго думав директор і, дивлячись на нього, тремтів ведмедик — боявся, щоб з виставки не вигнали.
Але директор був добрим і тому посміхнувся.
— То ви кажете, — запитав він ведмедика, — ви кажете, ваш мотоцикл заправляють листям, травою?
— Так, — кивнув ведмедик.
І тут директор дістав з петлиці квітку:
– Будь ласка!
Телятко зітхнуло і прокинулося.

Не варто говорити, як усі сміялися. Той сміх навіть передавали по радіо.
А потім добрий директор сказав:
— Звичайно, є сильні та гарні мотоцикли, швидкохідні. Але цей — наймиліший. Він любить траву та квіти. Я гадаю, його треба нагородити.
І теляткові урочисто вручили диплом:
«Самому милому мотоциклу у світі».

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 29

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки обо всём на свете“
Геннадий Цыферов
Видавництво: “АСТ”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: