TOU

Золотоволоска

Казки народів світу

Дійшла дорога до високої темної пущі. Бачить Іржик: на галявині палає вогонь, горить сухий кущ.

Пастухи кинули багаття, не залили, не затоптали, і від багаття загорівся кущ. А під кущем – мурашник. Мурахи бігають, метушаться, тягнуть з мурашника своє добро – мурашині яйця, сухих жучків, гусениць і різні смачні зерна.

Чує Іржик, як кричать йому мурахи:

– Допоможи, Иржику! Спаси! Горимо!

Іржик зіскочив з коня, зрубав кущ і загасив полум’я. Мурахи оточили його кільцем, ворушать вусиками, кланяються і дякують:

– Спасибі тобі, Іржик. Вік не забудемо твоєї доброти! А якщо тобі знадобиться допомога, сподівайся на нас. Ми за добро відплатимо.

В’їхав Іржик в темну пущу. Чує: хтось жалібно пищить. Озирнувся і бачить: під високою ялиною лежать два вороняти – випали з гнізда – та пищать:

– Допоможи, Іржику! Нагодуй нас! Вмираємо з голоду! Мати з батьком відлетіли, а ми ще літати не вміємо.

Король навмисне дав Іржику старого, хворого коня – справжню шкапу. Стоїть кінь, ноги у коня трусяться, і видно, що ця поїздка для нього – тільки мука. Іржик зіскочив з коня, подумав, зарізав, і залишив воронятам кінську тушу – нехай годуються.

– Кар-р, Ір-ржик! Ка-р-р! – весело закричали воронята. – Ми тобі за це допоможемо!

Далі пішов Іржик пішки. Довго йшов глухим лісом, потім ліс почав шуміти все сильніше, все голосніше, вітер гнув вже вершини дерев. А потім до шуму вершин додався плескіт хвиль, і Іржик вийшов до моря. На піщаному березі сперечалися два рибалки. Одному потрапила в сітку золота риба, а інший хотів цю рибу собі.

– Моя сітка, – кричав один рибалка, – моя і риба!

– А човен чий? – відповідав інший рибак. – Без мого човна ти б сітку не закинув!

Рибалки кричали все сильніше, і справа кінчилася б бійкою, якби не втрутився Іржик.

– Зупиниться! – сказав він рибалкам. – Продайте мені цю рибу, а гроші поділіть між собою. І справа з кінцем.

Іржик віддав рибалкам всі гроші, що отримав від короля на дорогу, взяв золоту рибу і кинув в море. Риба вильнула хвостом, висунула голову з води і каже:

– Послуга за послугу. Коли тобі знадобиться моя допомога, ти мене поклич. Я припливу.

Іржик сів на березі відпочити. Рибалки його запитують:

– Куди йдешь, добра людина?

– Так ось шукаю наречену для свого короля. Наказав дістати йому в дружини красуню із золотим волоссям. А де її знайдеш?

Переглянулися рибалки, сіли на пісок поряд з Іржиком.

– Ну що ж, – кажуть, – ти нас помирив, а ми добро пам’ятаємо. Допоможемо тобі. Красуня із золотим волоссям в усьому світі тільки одна. Це дочка нашого короля. Он бачиш на морі острів, а на острові – кришталевий палац? Ось там вона і живе в цьому палаці. Кожен день на світанку вона розчісує волосся. Тоді займається над морем така золота зоря, що ми прокидаємося від неї у своїй хаті і знаємо, що пора нам, значить, виходити в море. Ми перевеземо тебе на острів. Тільки впізнати красуню майже неможливо.

– Чому ж це? – запитує Іржик.

– А тому, що у короля дванадцять дочок, а золотоволоса одна. І всі дванадцять королівен одягнені однаково. І у всіх на головах однакові покривала. Волосся під ними не видно. Так що справа твоя, Іржик, важка.

Перевезли рибалки Іржика на острів.

Іржик пішов прямо в кришталевий палац короля, уклонився йому та розповів, для чого він  потрапив на острів.

– Гаразд! – сказав король. – Я людина не вперта. Віддам дочку заміж за твого короля. Але за це ти повинен три дні виконувати мої завдання. Згоден?

– Так! – погодився Іржик.

– Мабуть, поспи з дороги. Відпочинь. Мої завдання хитромудрі. Їх з ходу не вирішиш.

Добре спалося Іржику! У вікна дув всю ніч морський вітер, шумів прибій, а іноді навіть залітали на постіль дрібні бризки.

Встав вранці Іржик, прийшов до короля. Король подумав і каже:

– Ось тобі перше завдання. Носила моя золотоволоса дочка на шиї намисто з перлів. Обірвалася нитка, і всі перлини розсипалися в густій траві. Збери їх всі до єдиної.

Пішов Іржик на галявину, де королівна розсипала перли. Трава там стоїть по пояс, і така густа, що землі під нею не видно.

– Ох, – зітхнув Іржик, – були б тут друзі мурахи, вони б мені допомогли!

Раптом чує писк в траві, ніби сотні якихось крихітних створінь вовтузяться біля його ніг.

– Ми тут! Ми тут! Чим тобі допомогти, Іржик? Зібрати перлини? Стривай, ми це миттю!

Забігали мурахи, замахали вусиками і почали стягувати до ніг Іржика перлину за перлиною. Іржик ледь встигав нанизувати їх на сувору нитку. Зібрав все намисто і поніс королю. Король довго перераховував перлини, збивався, рахував знову.

– Все вірно! Ну, добре, завтра дам тобі важче завдання.

Приходить Іржик до короля наступного дня. Король хитро подивився на нього і сказав:

– Ось біда! Купалася моя золотоволоса дочка і впустила в море золотий перстень. Даю тобі одинь день на те, щоб ти його дістав.

Пішов Іржик до моря, сів на березі і ледве не заплакав. Море перед ним лежить тепле, чисте і таке глибоке, що навіть страшно подумати.

– Ох, – говорить Іржик, – була б тут золота риба, вона б мене врятувала!

Раптом в морі щось блиснуло на темній воді, і з глибини випливла золота риба.

– Не сумуй! – сказала вона Іржику. – Бачила я щойно щуку із золотим перснем на плавці. – Не турбуйся, я його здобуду.

Сторінки: 1 2 3

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 8

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Золотоволоска“
Карел Яромир Ербен
Видавництво: “ Видавець Ганна Солодуха ”
2001 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: