Золотоволоска

Жив-був на світі король. Ось одного разу прийшла до нього незнайома бабця, принесла рибу і сказала: «Накажи приготувати цю рибку і з’їж її сьогодні за обідом. Тоді ти будеш розуміти все, що говорить будь який звір».

Король щедро заплатив бабці, та покликав свого слугу Іржика і наказав йому приготувати рибу до обіду.

«Тільки дивись, – сказав король, – не смій сам спробувати. Бо за таке не зносити тобі голови». Іржик взяв рибу і поніс її на кухню. «Та будь що буде, а я спробую, що це за риба», – вирішив він. Коли риба була готова, Іржик відщипнув маленький шматочок і проковтнув його. У ту ж хвилину він почув, про що розмовляють кури у дворі. Як ні в чому не бувало, відніс юнак страву в королівські покої і поставив на стіл.

Після обіду король наказав Іржику подати вина.

Іржик взяв глечик і став наливати вино. У цей час у відкрите вікно влетіла пташка. Вона тримала в лапках три золоті волоски, а за нею гналася друга і щебетала: «Віддай, віддай! Вони мої, а не твої!» – «Зате я перша помітила, як вони впали на підлогу, коли королівна Золотоволоска розчісувала кучері». Тут друга пташка налетіла на першу і стала виривати у неї здобич. Іржик заслухався птахів і розлив вино. Скінчилося тим, що пташкам дісталося по волосинці, а третій волосок впав і, вдарившись об підлогу, задзвенів, як чисте золото. Здогадався король, що Іржик теж розуміє мову птахів, і крикнув: «Ти розлив вино, тому що слухав, про що сперечаються пташки! Завтра ж тебе повісять». «Милостивий король! – Вигукнув Їржик. – Пощадіть мене!»

«Хіба я не заборонив тобі пробувати чарівну рибу?! – сказав король. – Ну гаразд! Розшукаєш королівну Золотоволоску і приведеш її до мене в палац. Тоді я тебе помилую».

Сів Іржик на коня, взяв у дорогу мішечок з їжею і гаманець з грошима та поїхав. Дивиться – на узліссі кущ горить, а під ним мурашник. «Іржику, допоможи нам!» – кричать мурашки. Іржик зіскочив з коня і затоптав вогонь. «Спасибі тобі, Іржику, – кажуть мурашки. – Якщо знадобиться допомога, ти тільки згадай про нас». Засміявся Іржик і поїхав далі. Під’їжджає він до високої ялинки. Дивиться: на вершечку гніздо, а внизу двоє воронят пищать: «Допоможи, Іржику! Нагодуй нас!». Іржик відв’язав від сідла мішок з їжею і кинув його воронятам. «Спасибі тобі, Іржику, – закаркали воронята. – Якщо тобі доведеться важко, згадай про нас».

Добрався Іржик до берега морського.

А на березі двоє рибалок сперечаються: ніяк не поділять спійману рибку. «Я вас помирю, друзі, – каже Іржик. – Продайте мені вашу рибку, а гроші поділить порівну». Він віддав рибалкам всі свої гроші, а рибку випустив у море. Вона весело плеснула хвостом і сказала: «Спасибі тобі, Іржику! Якщо знадобиться коли-небудь допомога, то згадай про мене».

А рибалки дізналися у Іржика, куди він прямує і відвезли на острів, де в кришталевому палаці жила зі своїм батьком Золотоволоска.

Ось заходить Іржик в кришталевий палац, кланяється і просить короля віддати Золотоволоску заміж за свого пана.

«Не знаю, чи вартий твій пан такої нареченої, як моя донька,- відповідає король. – Але якщо виконаєш три завдання – віддам доньку за твого короля, а не виконаєш – накажу стратити тебе».

На другий день вранці король каже Іржику: «Було у моєї доньки перлове намисто, але нитка обірвалася і розсипалися перлини по зеленій галявині. Іди і збери їх».

Прийшов Іржик на галявину, а галявина широка – спробуй розшукати перлинки! «Тут, – думає юнак, – мурахою треба бути». Не встиг Іржик озирнутися, як мурашки притягли до його ніг перлини, всі до однієї. Подякував Іржик мурахам і поніс перли королю.

Здивувався король, що Іржик так швидко розшукав всі перлини. «Ось тобі друге завдання, – каже. – Купалася моя донька в морі та загубила дорогоцінний перстень. Знайди його та принеси».

Прийшов Іржик до моря і думає: «Рибою треба бути, а не людиною, щоб таке завдання виконати». Глядь – а рибка тут як тут і виносить йому перстень. Подякував Іржик рибці і поніс перстень королю.

Похвалив його король, а назавтра задає юнакові нове завдання. «Роздобудь тепер, – каже, – мені живої та мертвої води».

Йде Іржик, сам не знає куди. Тільки віщий ворон знає, де цю воду знайти. Тільки він про це подумав, як прилетіли до нього воронята з двома жбанками: в одному жива вода, в другому – мертва. Подякував їм Іржик і поніс обидва жбанки в палац.

– Впорався ти з усіма завданнями, – сказав король-батько, – віддам доньку заміж за твого пана.

Привіз Іржик Золотоволоску в палац свого короля. Зрадів король, не надивиться на красуню-наречену з золотим волоссям. Наказав готуватися до весілля, а Іржику подякував, пробачив його і зробив своїм головним радником.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.4 / 5. Оцінили: 41

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Чешские народные сказки”

Видавництво: “Детгиз”, 1951 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: