TOU

Золотий птах

Брати Грімм

Був собі колись король, і мав він за своїм замком чудовий сад, а в тім саду росла яблуня, що родила золоті яблука. Коли яблука почали доспівати, їх порахували, а вранці бачать — одного не вистачає. Доповіли про це королю, і він звелів, щоб кожної ночі біля яблуні хтось вартував.

У короля було три сини. Першої ночі він послав вартувати в сад старшого сина. Та опівночі хлопця зморив сон, а вранці він побачив, що одного яблука знов не вистачає.

Другої ночі пішов вартувати середній син, але йому теж повелося не краще, ніж старшому. Тільки–но вибило дванадцяту, він заснув, а вранці недорахувався одного яблука.

Тепер настала черга третього сина. Зібрався він іти на варту, а батько не дуже йому довіряє–мовляв, якщо старші два проспали злодія, то менший і поготів його не спіймає. Та врешті таки погодився, щоб він спробував щастя.

Хлопець ліг під деревом і не спить. Коли вибило дванадцяту, в повітрі щось зашурхотіло, і він побачив у місячному світлі якогось птаха, що летів до яблуні. Пір’я в птаха блищало, як щире золото.

Птах сів на дерево і тільки–но зірвав дзьобом яблуко, як хлопець пустив у нього стрілу.

Птах полетів, але стріла зачепила крило, і одна золота пір’їна впала додолу.

Хлопець узяв пір’їну, приніс її вранці батькові й розповів, що сталося вночі. Король зібрав свою раду, і всі погодились на тому, що одна така пір’їна більше варта, ніж ціле королівство.

— Якщо ця пір’їна така вартісна, — сказав король, — то вона мені одна ні до чого, я хочу мати цілого птаха.

І ось старший син вирушив у дорогу, сподіваючись, що зі своїм великим розумом неодмінно знайде птаха. Пройшов він трохи дорогою, аж бачить — на узліссі сидить лис. Зняв він з плеча рушницю, прицілився в нього, а лис і каже йому:

— Не стріляй мене, я дам тобі за те добру пораду. Я знаю, що ти вирушив на пошуки золотого птаха. Сьогодні ввечері ти прийдеш у село, де стоятимуть один проти одного два заїзди. Один буде яскраво освітлений і з нього долинатиме веселий гомін, але ти не завертай у нього. Зайди в інший, хоч він тобі здасться й поганим на вигляд.

«Яку там добру пораду може мені дати нікчемна тварина!» — подумав королевич і натиснув на гачок. Але не влучив у лиса, той випростав хвоста і чкурнув у ліс.

Королевич пішов далі своєю дорогою і ввечері досяг села, де стояли два заїзди. В одному заїзді співали й танцювали, а другий мав жалюгідний, сумний вигляд.

«Я був би дурний, якби завернув до того злиденного заїзду, а не до цього багатого», — подумав королевич.

Зайшов він до того заїзду, де співали й танцювали, поринув з головою у веселе життя і скоро забув і про птаха, і про батька, і про все, чого його навчали й що казали шанувати.

Минав час і а старший син не вертався. Тоді зібрався на пошуки птаха середній син. Як і старший, він зустрів дорогою лиса, і той дав йому добру пораду, на яку він не зважив. Прийшов він у те село, де стояли два заїзди, й почув в одному радісний галас. А біля вікна в тому заїзді стояв старший королевич і кликав брата до себе. Не встояв той перед спокусою, зайшов туди й поринув з головою у веселе життя.

Знов минув якийсь час, і на пошуки птаха зібрався найменший королевич. Та батько не хотів його пускати.

— Дарма й пробувати, — сказав він. — Якщо твої брати не знайшли золотого птаха, то ти й поготів його не знайдеш. А як тебе спіткає якесь лихо, ти не даси собі ради, бо не маєш меткого розуму.

Та королевич стояв на своєму, і врешті батько відпустив його.

На узліссі знов сидів лис і просив не вбиває ти його, а за те обіцяв добру пораду. В найменшого королевича було чуле серце, і він сказав:

— Не бійся, лисе, я тобі нічого не зроблю.

— І не пошкодуєш, — мовив лис–А щоб ти швидше опинився там, де тобі треба бути, сідай мені на хвоста.

І тільки–но хлопець сів, де йому сказано, як вони помчали через поле й ліс, аж вітер у вухах засвистів.

Коли вони досягли села, хлопець зліз з лисового хвоста й послухав доброї поради — зайшов, не озираючись ні на що, до біднішого заїзду й спокійно переночував там.

Другого дня, коли він вийшов із села в поле, там уже на нього чекав лис і сказав йому:

— А тепер слухай, що ти маєш робити далі. Іди просто цією дорогою, аж поки дійдеш до замку, перед яким лежатиме цілий загін вояків. Але ти не зважай на них, бо вони всі солодко спатимуть. Заходь у замок і перейди всі кімнати, аж поки опинишся в тій, де висить дерев’яна клітка з золотим птахом. Поряд стоятиме для оздоби порожня золота клітка, але гляди не пересади птаха з простої клітки в золоту, бо буде тобі непереливки.

Сказавши так, лис знов випростав хвоста. Королевич сів на нього, і вони помчали аж вітер у вухах засвистів.

Домчав королевич до замку і бачить, що там усе таке, як казав лис. Зайшов він у кімнату, де сидів золотий птах у дерев’яній клітці. Поряд стояла золота клітка, а далі лежали троє золотих яблук. «Смішно було б лишати золотого птаха у простій, негарній клітці, коли поряд є золота», — подумав королевич, відчинив клітку, взяв із неї птаха і пересадив у золоту.

Та тієї миті птах пронизливо крикнув, вояки прокинулися, вбігли до замку, схопили королевича й відвели до в’язниці. А другого ранку він став перед судом і був засуджений до страти, бо в усьому признався. Але король сказав, що подарує хлопцеві життя та ще й золотого птаха на додаток, якщо він приведе йому золотого коня, що мчить швидше, ніж вітер.

Сторінки: 1 2 3

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

2 коментарі
  • Сацюк Анастасія
    16.11.2021 20:22

    Казка дуже класна мені сподобалась

    2
    0
  • Элизавета Скрипник
    09.10.2022 10:32

    немаэ кінцівки як знайшли золотого коня як королевич приніс птаха до батька але все одно було цікаво

    0
    0
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: