<

Зима

Вірші Леоніда Куліш-Зіньківа

Десь, кудись поділось літо,
Сонця теплого нема.
У кожух такенний вдіта
Бабця біла йде — зима.
В неї в торбі — сніговиця,
Ще й хурделиця на дні.
— Діставайте рукавиці
Й теплі валянки мені!
А малечі — просто втіха,
Хоч вітрище аж гуло,
Бо нагрілись щирим сміхом
На санчатах за селом.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Сонячний дощик”

Вірші та оповідання

Видавництво: “Школа”

м. Харків, 2006 р.

Залишити коментар