<

Зимня пісенька

Вірші Леоніда Глібова

Діти наші, квітоньки,
Хлопчики і дівоньки!
Нум гуртом співать;

Ви тягніть тонесенько,
Буду я товстесенько
Окселентувать:

«Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,

А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком.

Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком;

Бабу здоровенную,
Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.

Зробим очі чорнії,
Рот і ніс червонії —
Буде, як мара.

День і ніч стоятиме,
Вовка проганятиме
Від свого двора.

Зимонько-снігурочко,
Просимо, голубочко,
Щоб мороз стояв,

Бабу товстобокую,
Відьму вирлоокую,
Пильно доглядав.

Гляне ясне сонечко
В весняне віконечко,
Бабу припече;

Де й мороз той дінеться,
Геть від баби кинеться,
З ляку утече!

Баба буде плакати,
Будуть сльози капати,
Знівечать кожух;

Голова покотиться,
Баба заколотиться
І в калюжу — бух!

Висохне водиченька,
Виросте травиченька,
Розцвіте садок,—

Ми тоді весняночку,
Любую паняночку,
Приберем в вінок.

Подаруєм квіточку,
Із васильків скрипочку —
Грай, серденько, грай!

Звесели і воленьку,
І трудящу доленьку,
І весь рідний край».

1892 р.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Залишити коментар