На дереві, звісивши лапи, сиділа худюча розтріпана ворона. Вона пихато й несхвально розглядала двір.
– Медаліст! – раптом скрипучим голосом каркнула ворона.
По двору пройшов та улігся під деревом здоровенний собацюра з медаллю на нашийнику. За медаль правила кришка від …
Знайшла мишка велику галошу й думає: “Навіщо вона мені?” Тільки-но зібралася йти – бачить: кріт іде.
– Це твоя галоша? – запитує мишку кріт, мружачись на сонці.
– Моя, – відповідає мишка.
– Віддай її мені!
– Якщо викопаєш мені …
Якось гуляло Мишеня берегом озера. А по воді водомірки бігають, як на ковзанах. Жуки-крутячки на місці крутяться. Зелені жаби з крутого берега пірнають і пливуть наввипередки.
Позаздрило Мишеня:
“От би й мені поплавати!”
Раптом бачить – на пласкому камінці біля …
На лісовій галявині у траві лежало люстерко. Хто його загубив – невідомо. Може пастушка йшла тут зі своїм стадом або молодий мисливець відпочивав на траві. А може діти приходили сюди. Хто знає? Люстерко лежало у траві, і в нього заглядали
Зустрілися два приятеля – Гусак і Півень.
– Ґа-ґа-ґа – загомонів Гусак. – Як справи?
– Ку-ку-рі-ку! – проспівав Півень. – Я цілий день зернятка збирав.
– А я цілий день траву щипав!
Злетів Півень на паркан, всівся на жердині, …
Умовилися Лисиця, Бобер і Кабан піти разом у дальній похід: по лісах, по горах походити, на нові місця подивитися.
Зібралися вони й пішли. Йшли, йшли, дійшли до річки. Через річку місток перекинутий. Втрьох не пройдеш, треба по одному перебиратися.
– …
– Знаєш що, – сказала жаба пласкому камінцю, – давай я тебе носитиму на своїй спині, а ти натомість служитимеш мені панциром. От побачиш, з нас двох вийде непогана черепаха.
– Що ж, спробуємо! – погодився камінь. – Бо я …
Голка шила, шила – втомилася та й пішла спати на копицю з сіном.
День проходить, другий – а вона все не йде. Тоді наперсток мовить нитці:
– Ти тягнулася за нею, от тепер йди, клич її.
Пішла нитка до копиці …
Потоваришували ведмідь і заєць, хоча насправді такого не буває.
– Ходімо в гості до наших друзів у селі, – сказав якось заєць ведмедю.
А їхніми друзями були кінь і корова, чого, звичайно, теж ніколи не буває.
От вирушили ведмідь і …
У старому маєтку за містом жила колись чарівна дівчина. На жаль, ніхто вже не пам’ятав її справжнього імені, бо після смерті батька, мачуха дівчини та дві її рідні доньки називали бідолаху не інакше як Попелюшкою. Ці сестрички були страшенно потворні …
— Брр!
Володька прокинувся тому, що на ніс йому впала величезна холодна крапля. Потім ще одна крапля… Їжачок розплющив очі і побачив поряд з ліжком велику калюжу.
— Ура! Весна! – Зрадів Вовка.
Вхідні двері були відчинені.
«Напевно, тато і …
З кожним днем у лісі ставало все холодніше. І нарешті випав сніг.
— Все, – сказав тато. — Настав час готуватися до зимової сплячки.
— Що таке зимова сплячка? – Запитала Вероніка.
— Нічого особливого, – сказав тато. — Це …
Коли закінчився листопад, мама Їжачиха вирішила влаштувати велике осіннє прибирання. Вона стала мити вікна. А татові, Володькові та Вероніці дала завдання прибрати навколо будинку:
— Подивіться, зайці вже прибрали свою територію. У хом’яків ні сухого сучка, ні листочка не знайдеш. …
У не дуже дрімучому лісі жили білки, зайці, єноти, їжаки і навіть один борсук, якого ніхто ніколи не бачив. Але ні вовки, ні лисиці там не водилися. Дорослі казали, що раніше вони жили у цих місцях, а потім чомусь пішли.…
Якось Жабух прискакав до будинку з гучним кумканням:
— Ква-рабель. Я знайшов ква-корабель!
І Володька, і Вероніка, і тато з мамою поспішили до струмка. Біля берега погойдувалася велика чорна калоша. Калоша була де-не-де порвана, і на її дні була вода.…
Батьки суворо забороняли Володькові і Вероніці одним ходити до Далекого струмка.
— Ми, їжаки, плавати не вміємо. Так що тримайтеся від води подалі…
— Якщо хочете, можу вас навчити, — запропонував якось Жабух. – Це дуже просто. Спочатку передніми лапами …
Білки грали в квача на сосні.
— Привіт! – закричали вони, побачивши Володьку. — Лізь до нас, чи ти тільки за горіхами лазиш?
— Не звертай на них уваги, — сказав, спустившись до Вовки, Філя. — Дівчата вони і є …
Бувають роки грибні, бувають роки ягідні, а бувають і горіхові. Цей рік видався горіховим. Горіхів було стільки, що в Володьки очі розбігалися в різні боки, а в маленької Вероніки паморочилося в голові.
— Час для горіхів не настав, — сказала …
Їжачок Володька любив грибну юшку. І збирати гриби йому теж подобалося. Будь-який гриб він міг впізнати по запаху. Із заплющеними очима.
Цього літа — через посуху — грибів довго не було. І ось одного разу тато сказав:
— У сосновому …
Стояло спекотне-спекотне літо. В окрузі пересохли всі калюжі. Навіть Лосине болото пересохло. І за водою їжачкам доводилося ходити до Далекого струмка.
Тоді мама Їжачиха і вирішила зробити окрошку. Вона нарізала цибулі, огірків, кропу, петрушки та іншої нісенітниці. Залила це квасом …
Якось до їжачка Володьки прибіг його друг заєць Семен.
— У тебе нитки є?
— Є. А тобі навіщо? Знову штани порвав? Семен похитав головою:
— Тягни! Зараз побачиш.
Володька взяв у мами зі столу котушку з нитками і вибіг …
На цьому, проте, історія із чорницями не закінчилася. Якось на письмовому столі у тата Вероніка побачила пляшечку з чорнилом. Справа в тому, що тато Їжак вже другий рік писав книгу «ЛІСОВА АПТЕКА». У ній він описував цілющі рослини та трави, …
Неподалік їжакової нори було невелике Лосине болото. Лосиним його називали, бо в ньому багато років тому втопився Лось. Так розповідали дорослі. Можливо, вони так говорили, щоб діти самі не ходили на болото.
Володька кілька разів тікав туди зі своїм приятелем …
На Великій Спортивній галявині грали у футбол. Команда бобрів проти команди зайців. Володьку взяли воротарем. Тому, що зайці погано стоять на воротах, і коли на них летить м’яч – тікають з поля. А Володька м’яча не боявся, і навіть навпаки …