Казки українських письменників — сторінка 19

Наприкінці травня, після частих дощів, коли скрізь повнісінько калюж, стається диво: вигляне сонечко і калюжі вкриваються жовтувато-зеленими плямами. Навіть тихі прибережні води древньої звивистої річки Вуж жовтіють. Люди тоді тривожаться. Думають, підступна радіація таким чином дає знати про себе. Отож …

Жила-була у світі людей Казка. Але її ніхто й ніколи не бачив. При-ходила вона зазвичай до малят перед тим, як вони вкладалися в ліжечка спа-ти. А ще дружила з Пригодами. І від того набиралася сил. На той час, варто сказати, …

Це сталося давним-давно, мабуть, за царя Гороха. А може, ще й давніше… У далекій і холодній країні Півночії жив злющий і жорстокий король Тріскун, володар крижаного холоду й завірюхи, що безпричинно морозив мешканців тієї країни. Жив він у палаці зі …

Давним-давно, коли дерева вміли говорити, на одній Лісовій галявині жив красень-Клен. Закохався він у доньку Лісовика Липу. Вона теж любила його.

– Який він добрий і гарний! – хвалилася своїй подрузі Ялині Липка. – Зіграємо незабаром весілля на весь ліс.…

– Доброго дня, дядю Вітю, – привіталася Аллочка, –  я до вас…

– Чому це ти така загадкова сьогодні?

– Та ось хочу запитати вас про дендропарк, чула, що такий є у нас.

– А-а… Так, так, неподалік від нашого …

Жив собі в одному Королівстві бідний-пребідний чоловік на ім`я Хорошун. Мав він красуню-доньку Хорошуню. Була та дівчина ще й надзвичайно розумною. І за це її не любила мачуха. Завжди вигадувала для дівчини якусь роботу і ніколи не випускала погуляти на …

Коли Максимко пішов у перший клас, батьки подарували йому красивий сучасний наплічник, новенький «Буквар», багато чистих зошитів, а ще ошатний пенал із письмовим приладдям: олівця­ми, ручкою і супермодним паркером із тонень­ким срібним пером та веселковими чорнилами.

Максимко був розумний і …

У Віті, крім папуги Гоші та кицьок Жозефіни й Стрілки жили ще кілька кумедних звіряток. Їжачок Колючка прийшов з квітника. А м`якенького хом`ячка Бориса подарувачла сестричка. Він був рудим і кудлатим, схожим на маленьку мишку з коротким хвостиком.

Колючка полюбляв …

– Колись наша сім`я дружила з летючими мишами. – „приземлився” знову на плече Вікторові Гоша. – Кумедні створіння. Мають надзвичайно гострий слух і зір. Схожі на маленьких дракончиків.

– Вони ж вампіри!

– Не перебивай! – розсердився папуга. – Хто …

Якось Вікторові подарували хвилястого папужку Гошу з Австралії. Він умів розмовляти.

– Доброго ранку! – вітався, коли Віктор, прокинувшись, ніс йому жменю смаженого гарбузового насіння.

Смакував ним папужка над усе. Притискував кіготочками насінинку і ретельно розбирав своїм гачкуватим клювом. Наївшись …

У квітковій Ладії неподалік від Мати-й-мачухи та Кульбабок жила й Конюшинка. Вона було надзвичайно гарною: на довгій тендітній стеблині-ніжці мала соковито-зелені трилистники і яскраво червоні квіточки-голівки, зібрані зі стрілчастих пелюсток у пишну кульку. А ще славилася квітка своєю безкорисливістю: роздавала …

У цій далекій країні Ладії по-сусідству з Мати-й-мачухою на Лужку жила сімейка Кульбабок. Жили так собі: і не дружно, і не сварливо. Мати-й-мачуха щоранку привітно віталася із зелено-жовтими Кульбабками, які чомусь мовчазно хиталися на тонких ніжках.

– Доброго ранку, Кульбабки! …

За безкраїми морями, за високими горами, за густими лісами, у країні Ладії жили Ромашка, Фіалка, Медунка, Росичка та Лілія. Жили вони по сусідству з Ясноткою. Вранці прокидалися, росою вмивалися і Святовиту посміхалися. Так у тій країні сонечко називали.

У квітів …

Колись давно, на зеленій Галявинці, під кучерявим Дубком жив сіренький Їжачок. Кирпатий, з чорними намистинками очей і геть без голочок, що ми звикли бачити на ньому сьогодні. На той час ними пишалася тільки зелена Ялинка. Вона дуже вихвалялася своїм вбранням …

У Великому Лісі, серед високих запашних трав, духмяних квітів, у затишній хатинці жили чорна-чорна кішка Нічка і білосніжний песик Ранок.

Вони не любили самотності, а тому завжди були разом. Зазвичай гуляли між могутніх дерев. Ганяли наввипередки за кольоровими метеликами. Вовтузилися …

У однієї матусі було двоє маленьких діток-гномиків, звали їх Оленка і Марко. Вони завжди весело бавилися, всі їх називали непосидами. Братик з сестричкою жили дуже-дуже дружно, хоча інколи і сварилися, але швидко мирилися, бо сумували за іграми і новими пригодами. …

І.
Одного дня маленькі гномики прокинулися, вибігли на кухню, щоб привітатися з мамою і з’їсти смачний сніданок. Але мами там не було!!! Не пахло свіжими булочками з хрусткою скоринкою, не стояло на столі свіже молоко.

– Що трапилося? – розгублено …

Одного ранку, коли ще два маленькі гномики дівчинка Оленка і хлопчик Марчик спали у воєму затишному ліжечку, в їхню кімнату заглянув сонячний Промінчик. Спочатку він був зовсім маленький і сором’язливо роззирався в самому куточку кімнати. Разом з промінчиком в кімнату …

Маленька Оленка дуже боялася спати сама в своїй кімнаті. Мама навіть залишала маленького світильничка з рибками над ліжком, щоб не було темно, але Оленка, все одно, дуже боялася. Коли вночі раптово відкривалися очки, то дівчинці весь час видавалося, що там, …

У маленької Ляни були справжні ґумові чоботи. Ох і гарненькі, в квіточку, червоні. Взуваєш на ніжки – і гайда гасати по калюжах. Бризки навколо так і скачуть, так і скачуть, весело Ляночці, весело й чобіткам. Та от якось довго не …

У старого, але ще міцного Молотка сьогодні дуже багато роботи. Зрозуміло, що працює він не один, а з татом. Цілий місяць відкладалися усі “металеві” завдання. Сьогодні ж, нарешті, тато на пару з Молотком, взялися до справи. Як і усі речі …

Буль голосно чхнув. Рожева бульбашка, у якій він опустився з неба, луснула і розлетілася на тисячі малюсіньких краплин. Буль сидів на шапинці великого лискучого мухомора і з цікавістю роззирався на всі боки. Ще б пак! У такому місці, як цей …

Щороку гноми з Маленькою Феєю розмальовують писанки. Це вже стало гарною традицією. Адже на Великдень усі вітають один одного зі святом і дарують писанки. А ще вірять. що вони охороняють від злих сил.

Так і цього року всі зібралися у …

Довкола було біло-біло. Стояла повна тиша. Сніжинки потихеньку падали на землю. Буркотун підставив долоню. Кожна сніжинка, яка лягала йому в руку, тут же танула. Гном шморгнув носом і вдягнув рукавичку. Тепер холод йому не страшний. Він взяв у руку мотузочку …