Притчі, міфи та легенди — сторінка 3

Один чоловік їхав лісом і захопила його ніч. Мусів ночувати. Випріг він воли, дав сіна. Коли дивиться: недалечко від нього на пустирі звіряче збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак!

Вовки, лисиці, зайці, ведмеді… таке назбігалося – страх глянути! Сидить заєць …

Розділ перший Як Робін Гуд став розбійником

Хто щастя зичить бідакам

І волелюбний сам,

Сідайте в коло — розповім

Про Робіна Гуда вам.

Він за найкращих друзів мав

Знедолених усіх,

А багачів на смерть лякав

Його мисливський ріг.

Тринадцять літ …

Розділ дванадцятий Як Маріан повернулася в Шервудський ліс і як Робін Гуд став гостем Королеви Елеонори

В чуже одягшись, Роб гуляв

У лісі ранком раннім

І раптом здибав Маріан

В хлопчачому убранні.

Схрестились гострії мечі.

«Яке маля хоробре!» –

Подумав …

З давніх давен старі люди розказують про створення Землі нашої. Давно то було, у повітрі колихалося щось таке, ніби шар-м’яч. Хтось штовхнув цей шар-м’яч та й він розірвався. Полетіли куски цього шару в різні сторони й так утворилися земля, сонце, …

Любилися дівчина з хлопцем. Та дівчина була царського роду, а хлопець з бідної сім’ї. От довго зустрічалися вони тайкома і якось на­важилися просити у царя благословення на шлюб.

Але батько дуже любив свою дочку, бажав їй щастя і заможного життя, …

На початку була пітьма — вічна й безмежна. Ні Землі, ні неба, ні Сонця. Тільки — морок. Густа, холодна й безконечна ніч. А її пронизувало Око.

Звідки летіло воно? І — куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно?…

Із самого початку світу було лише велике Нащадо — безмежний морок і пітьма, в яких невидимо перебували всі початки і зародки.

Колись у цей могутній зародок Буття прилетіло з Вічності у Вічність всевидяче Око. Воно існувало завжди, споконвіку, як і …

Запорожці — то народ вихватний, на всякі діла здатний. Інші такі були, що й грамоти не вчилися, а читати так добре читали, що й учений так не прочитає. Раз одного запорожця питають:

— Як ти навчився грамоти?

— А як!.. …

Цей парубок жив у селі й чув від старих людей, що десь зовсім недалеко є море. Але ніхто з його односельців ще до моря не доходив, а хлопець вирішив дійти.

От вирушив він у дорогу, пройшов одне село, друге — …

Олекса Довбуш народився в селі Печеніжині Коломийського повіту 1700 року. Народився в сім’ї селянина, який був ковалем і майстром на будівництві церков. Розказують, що Олекса Довбуш не ходив своїми ногами до шести років. Він народився калікою. А в шість років, …

Було це дуже давно. Два королі — польський та угорський — об’єднали свої війська й підступили до стін славного міста Дорогобужа. Захисникам града зайди передали листа. Пропонували без битви відчинити міські брами, вийти в поле без зброї й здатися в …

Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було видно, укрита шовковистими травами, вічнозеленими смереками та ялинами, могутніми буками і яворами, берестами й тополями. Долиною текли потічки та річки, багаті на форель та іншу дрібну й велику рибу.…

Давно, дуже давно жив собі самітний пес. Нарешті надокучило йому самому блукати в лісі, і він вирішив знайти собі друга-товариша. Але хотів, аби цей його товариш був найсильніший з усіх тварин.
Лісові звірята радили йому піти до вовка. Пішов пес …

Батьки маленької Соломії Крушельницької понад рік мешкали в передгір’ї Карпат, у селі Тисове коло Болехова. Одного літа там спалахнула пошесть холери. Люди мерли сім’ями, пустіли хати, сумно вили собаки. Палили люди вогні, якими очищали зле повітря. Проте все одно невидимо …

Запорожці як підмовлять, було, до себе на Січ якого хлопця з Гетьманщини, то перше пробують, чи годиться бути запорожцем. Ото звелять йому варити кашу:

— Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла, а ми …

Батьків Богдана Хмельницького не знає і не бачив ніхто. А на горі, де зараз церква, жили собі дід з бабою. Біля них ріс густий-густий хміль. У діда і баби не було дітей, і вони по цьому журилися.
Якось ранком вийшов …

Коли Володимир прийшов у Київ, то звелів повалити ідолів (язичницьких богів). Перуна ж наказав прив’язати коневі до хвоста й волочити з гори до ріки Почайни. Дванадцять дружинників били Перуна палицями.

Нехрещені люди оплакували свого бога. Коли Перуна кинули її Дніпро, …

955-го року попливла княгиня Ольга в грецьку землю, де царем був Костянтин.

Побачив цар, що Ольга дуже красива й розумна, захотів узяти її ні дружину. Розгадала княгиня цей намір і сказала, що вона язичниця, треба її охрестити. Але хай цар …

І жив Олег в мирі з усіма землянами, княжачи в Києві. І прийшла осінь, і згадав Олег коня свого, якого тримав здавна у стайні, вирішивши ніколи не сідати на нього. Питав-бо колись волхвів і віщунів: “Од чого мені доведеться померти?” …

Давно-давно це було, ще за запорожців і за кошового Сірка. Пройшло років чимало, як жив Сірко та як його не стало, а слава про нього не пройшла, не пропала. Він був для ворогів страшний і сердитий, а для християн — …

Колись дуже давно, а де саме — невідомо, та трапилась велика посуха; така посуха, що не тільки в річках та озерах, а навіть і в колодязях повисихала геть-чисто вся вода, і люди без води почали хворіти. У тім краю, де …

Коли Ярослав перебував у Новгороді, то отримав звістку, що печеніги взяли в облогу Київ. Ярослав же зібрав багато воїнів, варягів і слов’ян, прийшов до Києва й прорвався в

місто своє. А було печенігів безліч. Ярослав виступив із Києва, приготувався до …

У літо 986-го прийшли з Волги болгари магометанської віри, кажучи:

— Ти, князю, мудрий та розумом тямущий, а закону не знаєш; повіруй у наш закон і поклонися Магометові.

Володимир спитав:

— Яка ж ваша віра?

— Віруємо богу, а Магомет …

Направив Святослав послів до грецького царя, кажучи так:

— Хочу мати з тобою твердий мир і любов.

Цар же, почувши те, зрадів і послав йому дарів більше, як до того. Святослав узяв дари й став думати з дружиною своєю: “Якщо …