Вірші та поезія для дітей — сторінка 10

Чорна хмара вкриває півнеба з дніпрового краю,
Димом віють долини. Спадає остання роса.
Ти виходиш одна, одинока, можливо, я знаю,
Там, де хмара пливе І останній промінчик згаса.

Ти кого ж виглядаєш на кручі найвищій ізрану?
Проса б курям дала. …

Під димне маєво руде
Вдивлялася з турботою.
— А мій Іванко з вами йде?
— Іде, іде з піхотою.
Вставала мати в ранній час,
Брела стежками млистими.
— А мій Іванко тут між вас?
— Отам іде з танкістами.
До …

Моїй матері присвячую

Мати моя, мати дорога,
Осінь горить в полях,
Хай ані мжичка; ані юга
Не занесе твій шлях.

Мати моя, голово стара,
Встали багряні дні,
Мчать ешелони біля двора,
Треба спішить мені.

Мати моя, опада сніжок,
Килимом стеле …

Минув кривавий час. Зросло мале та голе,
Змінився небовид і наше давнє поле,

На вбогість сіяне, заплакане ачей;
Змінилась суть людська й природа всіх речей.

Лиш не змінився звук і слово, повне гарту,
Поставлене нести свою одвічну варту

Біля людських …

Ти живеш на планеті
І йдеш по дорозі отій,
Де ще підуть нащадки;
Де Шевченко, і Пушкін,
і думний Шекспір
У симфонію людства
вплели голоси,
Заспівали до сонця.
Потрудися, мій сину,—
Будь годен землі,
Де знайшла тебе мати,
Де Шевченко, …

Вийду в степ, до синьої криниці,
Де не ліг мережами туман,
В небі тучі, як за Остряииці,
І щербатий місяць-ятаган.

Там шумлять, в зеленому розвої,
Сто дубів, як велетні круті,
Сплять в курганах віковічні вої,
В святості і в тихій …

… І як ти міг крізь далі дикі
Вкраїну вимріять свою?
Коли навкруг неволі крики,
Догмато-монархічні пики
І світ прекрасний у гною;

Та біля царської гнилоти
Ще одописні холуї
З пейзанським лаком.
Що твої
Рядки надії та скорботи?
Усе не …

Як жаль, я, парость інших літ,
Родивсь в далеку, іншу днину,
Не розділю твій чорний світ,
Собі узявши половину.

Щоб не раділи злі пани
І щоб не сохнути журбою,
Я б поділив тюрму з тобою
На двох. Тюрму і кайдани.…

Ревуть твої сурми, рвучи все минуле луною,
А зорі твої рожевіють
крізь ночі, крізь бурі зі мною;
А дзвони твої все гудуть,
все гудуть, бо потужно відлиті
З ножів і сокир,
із пожарів, з неволі й блакиті.
У дзвонах тих …

Із циклу “Пісня Тараса Шевченка”

Ти приходиш до мене
не раз і не двічі
Повідати про муки
глухі і заковані,
Як шаблі твої сяли
у клекоті січі, –
Як росло твоє серце
в Шекспірі й Бетховені.
Ти приходиш із тучами…

Гілку верби від Тараса з неволі
Везли на Вкраїну, на самольоті,
Вона почала проростать поволі
Серцем зеленим
В своїм клопоті.
Через мотори і хмари-гори
Кинула пагони, як у діброву,
В радіаційні важкі простори
Сипала жовту пергу медову,
Прагла землі у …

Знову йдеш по землі од високої сивої кручі,
Тільки груди не палить ні гнів, ані сльози пекучі,

Одгриміло століття, за ніччю, за чорною млою,
Ожило твоє серце, повите людською хвалою.

Інші люди живуть, інші зорі палають, як в горні,
Ти …

І

Коли течуть криваві ріки
В степах, опалених вогнем,—
Прославим скривджених навіки,
А кровопивців прокленем!
Розбили хату і кімнату,
Взяли .добро у трудні дні,
Та віру, зоряну й крилату,
Не спопелили на вогні!
Святе, нетлінне наше слово
Горить, як віщий …

Ось вона, твоя важка могила…
Тополиний гомін,вдалині
Пролетіла чайка, прошуміла,
Серце обентежила мені.

Чорна ніч, столітня і зловісна,
Не спливе, не принесе біди.
Може, чуєш, як лунає пісня?
То ідуть брати мої сюди!

Не прощавшись, прийдуть вони знову,
Звільнені від …

Ще крайній камінь урочисто
Кладе натруджена артіль,—
Вже на мости й дороги міста
Виходять люди звідусіль.

В Поліссі, Ніжині, в Основі,
В Трипіллі, Каневі — сюди, його
Відчуть в душевнім слові
І воскресити назавжди.

Відчуть, як вітер стяг полоще
Під …

Любові вчитись не можна:
Таких мудреців нема,
Лиш крові краплина кожна
Її із глибин підійма.

І дружби навчитись не можна:
Для неї границь нема,
Година життя тривожна
Її із глибин підійма.

Як стануть вони, сестриці,—
Любов і дружба всуміж,
Одна, …

Полюбила мене,— я не знаю,—
Кажуть люди, що так, мов, і є.
З чебрецевого рідного краю
Йди у гості, кохання моє!

Може, згадкою крил журавлиних
Чи лупою закурених літ,
Синім проліском в сніжних долинах,
Ясним місяцем із-за воріт.

Чи сама …

Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу,
В снах узаконив, пізнав з поцілунку,
Кликну: прийди! — і прийдеш неминуче,
Крикну: рятуй! — і воскресну в рятунку.

Що в твоїм імені є чарівниче:
Трунок, чи хміль, чи веселкова зваба?
Зірка твоє освітила …

Ти знов мені наснишся як і вчора,—
В хустині красній милі нагідки,
У посмішці любов і непокора,
І трепет губ, коханих навіки.

Та я вже буду десь далеко, дальше.
Як мрій твоїх незбагнена краса,
Гримучий поїзд, поле перегнавши,
Наздожене вечірні …

Перша любов моя, перше кохання,
Стежечка, стоптана в білій росі,
Тихе зітхання, дальнє світання,
Може, його і не бачили всі.

Там щебетала в яру криниця,
Там, у бузках, за вікном отим,
Миле обличчя і досі сниться
Мрією, спогадом, сном золотим.…

У нас кохати — полюбить сповна,
І серце з милим вік не розлучати,
І кожен подих ставити на чати,
Щоб не міліла серця глибина.

В нас такі дівчата –
У них усмішок і пісень разок,
І сорок літ цвіте один …

Я люблю твої очі у мрії,
Ті, що глянули в душу колись,
В них мої сподівання й надії
Дивним карбом навік запеклись.

Я узяв тих очей таємницю
І зіниці твої золоті,
Наче воду з ясної криниці,
Щоб разхлюпати людям в …

Хтось постукав уночі,
Швидко я знайшла ключі,
Відчинила, і до хати
Зайченя зайшло вухате.
Стало в кутику сумне,
Каже: «Заночуй мене!
Бо надворі завірюха
І мороз хапа за вуха!»
Батьків взяла я кожух,
Вкрила зайця з ніг до вух.
І …

Гей, насиплю я пшениці
До старої рукавиці
Та й піду до діда в хату
До схід сонця посипати,
До бабусі я піду
Побажати гаразду:
Щоб їх доленька любила,
Щоб трималася їх сила,
Щоб біди-журби не мали,
Щоб казками забавляли
І …