Вірші та поезія для дітей — сторінка 18

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
квітчаста батьківщино вишні й соловейка!

Де вечори з євангелії, де світанки,
де небо сонцем привалило білі села,
цвітуть натхненні …

Тешуть теслі з срібла сани,
стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя боже повезуть.

Тешуть теслі з срібла сани,
сняться веснянії сни.
На тих санях Ясна Пані,
очі наче у сарни.

Ходить сонце у крисані,
спить слов’янськеє …

Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.

Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,
хто сипле листя — кусні скла на тебе?
У решето …

Обплетений вітрами ранок
шугне, мов циганя, з води
і на піску кричить з нестями,
обсмалений і молодий.

Ріка зміяста з дном співучим,
хвилясто хльостають вітри,
і день ховає місяць вкручу,
мов у кишеню гріш старий.

Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, …

Весна — неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний.

Стіл ясеновий, на столі
слов’янський дзбан, у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!

 …

1
Це було давно-давно
У карпатськім краї,
Ще коли літали там
Лебедині зграї.

Диків, лисів і кізлиць
Множество ходило.
Спав собі за кожним пнем
Бурий ведмедило.

Не боялися людей
Ті сплюхи і лежні,
Бо шуміли навкруги
Праліси безмежні.

Тур у …

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.

Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки-щедроти
Ти на …

Забула внучка в баби черевички…
Дитячим сміхом бризнувши в зело,
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.

Махнуло рученя на бензовозі –
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.

І вийшли …

Теплота родинного інтиму.

Ще на шибах досвіток не скрес.

Встала мати.

Мотузочком диму

Хату прив’язала до небес.

Весело і з ляком серед печі

Полум’я гуляє по гіллю.

Ковдрою закутуючи плечі,

Мати не пита, чому не сплю.

Вже однак зникає гіркотина,…

– Здрастуй, серденько, мій друже!
Ти за казкой скучив?
– Дуже!
– То й чудово! Ну, сідай,
Швидше вуха розкривай!
В холодочку, у гаю,
Слухай казочку мою.

У великій, у родині,
У чарівній Україні,
Жив-був хлопчик Іван,
На прізвище Забіян.…

Тари-Бари-Вигадько,
А по імені Федько,
Упіймав за хвіст комету
(З неї він зробив котлету),
Дав поїсти мишеняті.
І тепер воно по хаті
Попід стелею кружляє,
Викрутаси-вихиляси
Виробляє…

Ще спіймав він бобруна
(Був той більший від слона),
Всадовив на слимака,
Слимака …

Небилиця є такая:
Під землею птах літає;
Кріт у хмароньці живе;
Океаном слон пливе;
А всі тигри, леви й барси –
Подалися аж до Марса;
Люди в джунглі почвалали,
Сніг голками трамбували;
Джунглі – казка, диво-царство,
Щоб займатись ковзанярством.
У …

Буки-башта-барабан:
На льоду росте бур’ян,
На вогні вода танцює,
Кінь нагаєчку лупцює,
Пугач ніччю загубився,
Бик на груші опинився,
Миша кицю упіймала,
Вуса їй пофарбувала,
Грак затьохкав соловейком,
А ще вся його сімейка.
Заспівав німий Вир’ян:
“Буки-башта-барабан!”…

Велике Цабе
Вихваляє себе,
Велегучно вихваляє,
Всьому світу сповіщає:
Я – Цабе,
Цабе-Цабище!
Я найкраще!
Я найвище!
Я найдужче
Й найвправніше,
Наймудріше
Й найславніше!..
Я – Най-най, най-най, най-най,
Цабе-Рабе-Тарамбай!!!

Позбігались мацяпури.
(Дуже гордії натури)
Теж взялися цвенькотіти.
Гам такий …

Сховав козак у свої шаровари
Кусень сала,
Торбу з пшоном,
Діжу з вином,
П’ять гарбузів,
Сто кавунів,
Два вози разом з волами
(Один із сіллю,
Другий з огірками),
Велику ложку,
Щоб їсти потрошку,
Ще й ковбаси
Кілець зо три,
Люльку-Бурульку,…

Летіла овечка,
Загубила крилечка,
Знайшла копитця,
Пішла до криниці;
Водички напилася,
Знов угору подалася.
Скочила, злетіла
Й далі полетіла.

Овечці цілюща водиця
Повернула омріяні крильця.…

У Івана Кавуна
Був баштан на два вікна.
Серед жовтих кавунів
Пас Іван наш горобців.
Сто пухкеньких, рум’яненьких,
Як та паця рожевеньких,
Як той півник бідовеньких,
Як яєчко чепурненьких, –
Сто веселих горобців.

Раз під вечір – цвінь-цвірінь!–
Спав Іван, …

Чи місяць над Києвом
Сяє так само чудово,
Як сяє над Римом,
А може, й ясніше стократ?
Чи місяць над Києвом —
Місяць той самий,
Що сяє над Римом,
Чи, може, не він там,
А тільки Місяців брат?

А місяць, …

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога. …….
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся богу… І не …

І

Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті …

Тече вода в синє море,
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
“Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,…

І досі сниться: під горою,
Між вербами та над водою,
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
І досі сниться: вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда, і …

За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З богом заговорить…
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,…

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дaє.

Поклала мати коло …