Вірші та поезія для дітей — сторінка 40

В маленькім містечку колись я жила.
На березі синього моря.
Жила я на вуличці, котра ішла
все вгору, і вгору, і вгору…

Гукала їй площа: — Спинись-но, мала!
Вертайся! Вже ніч надворі… —
А вуличка й вухом на те не …

Сусід мій, маленький оранжевий поні,
ростив деревце на блакитнім балконі.
Щодня достигали на нім мандаринки —
оранжеві кулі в пахучих шкоринках.

І кожного ранку оранжевий поні
своє деревце поливав на балконі.
І кожного вечора їв мандаринки —
оранжеві кулі в …

Є на світі чоловік Бах-Тарах.
Він ховається завжди по кутках.
Він за шторою сидить і мовчить.
Він за шафою сопе уночі.

Прошептав чоловік Бах-Тарах:
—  Є в буфеті бабусинім птах.
Він у чашці сидить аж на дні.
Ти віддай того …

Павучок Рудий Бочок
мив надвечір ніжки.
Був він добрий павучок,
та дурненький трішки.
Мив він ніжки, вимивав,
їх ретельно рахував:
—  Перша й друга — при мені.
Ось і третя ніжка.
А четверта? Є чи ні? Є!
Вона вже в …

А нам до чудес не звикать.
Послухайте віршик правдивий.
Із брунечки, замість листка,
розвинувся липовий Півник.
Жартун був отой чарівник,
що скоїв таке нерозумне.
Дивився той Півничок сумно
на наш галасливий курник.
Його піднімали на сміх
усі — і листочки, …

Ти знаєш, у нашому домі,
в старому буфеті, давно
живе мій добрий знайомий –
старенький буфетний гном.

Він знав ще дідуся хлоп’ям,
а маму — малим дівчатком,
гукав пустунам: «Ай-яй!»,
Слухняним давав шоколадки.

Замкнувши буфет на гачок,
золотить на свята …

І як воно трапилось — хто його зна —
та тільки дверцят не замкнула вона.
Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця,
і враз освітилась казково столиця.
Летіла …

Здрастуй, добрий Дід Мороз!
Ми сім’єю — мама, тато,
доня, син і пес Барбос,
чиж і сіре кошенятко —
пишемо тобі листа.

Отже, так.

В новорічну ніч, будь ласка,
подаруй синочку казку,
подаруй горбоконика
та ще шаблю й будьонівку,
сього-того, …

Знаєш, в нашім місті є
новорічне ательє.
В ньому шиють сови
заметіль шовкову.

Тут фарбують палітурки,
І прикраси, і свічки,
а сніжинкам і снігуркам
тут золотять каблучки.

Йшов по місту Кіт-Воркіт –
чорний, чорний, чорний.
Зазирнув куди не слід,
ще …

Один манекен, синьоокий шатен,
сказав манекену в хустинці блакитній:
— Давайте із вами дружить, манекен!
— Я згодна. Так сумно без дружби на світі!

Машини гукали до коней: — Дружімо!
— Дружімо! — гукав прапорець до пташини.
І фара сказала …

Хай запам’ятає кожен —
люди, птаство і звірята:
в новорічну ніч не можна
ні сваритись, ні кусатись.

В ніч таку по тротуарах
ходять чемні ягуари,
некусючі, симпатичні,
чужодально-романтичні

Ходять в парах ягуари
в планетарій, на каток,
на каток і в …

Ох, яке було би свято!
Хто би того не хотів,
щоб на всій землі гармати
заряджали конфетті.

Як раділи б мами й тата,
коли б скрізь, на всій землі,
йшли солдати в акробати,
у шевці і скрипалі.

Та якби ще …

І музики, і співу
я вчилась у птахів —
у славних музикантів,
відомих співаків.
Сольфеджіо навчала
синиця молода,
а грати на сопілці
я вчилась у дрозда.
У білки лісової,
з якою я на “ти”,
домашнє господарство
я вчилася вести.
А …

Написала неділя листа,
понеділок отримав, та —
часу читати не мав —
вівторкові передав.

Вівторок, з листом у кишені,
допізна точив теревені…
Нечитаний лист спросоння
тицьнув на підвіконня.

Середа не мала бажання
починати читати зрання:
— Прочитаю, лише не тепер……

В букварі кричить ведмідь:
— Ох, тону, допоможіть! —
Під чорнилом заєць зник…
В класі — паніка і крик:
потекла ріка чорнила,
дві сторінки затопила!

Заревли сирени грізно:
— Ще не пізно! Ще не пізно!
Рятувальники прожогом
опинились за порогом,…

— Швиденько вставай
і до школи збирайся.
Рухайся швидше,
не стій, а вмивайся.
— Сідай, швидше снідай,
кому я кажу!
— Хіба ви не бачите,
я вже сиджу.
Сердиться мама,
сердиться тато:
— Ти мало їси,
а говориш багато.
Учня …

— Як прийдуть до мене гості —
зайченята куцохвості,
то скажіть мені, малята,
чим їх маю пригощати?

— Напечи пиріжків,
накриши бурячків,
моркви дай,
капусти дай —
зайченяток пригощай!

— Як прийдуть до мене гості —
ті лисиці довгохвості,
то …

Два брати, два кеди вранці
опинилися у ранці…

Починає правий мову:
— Ми, нарешті, разом знову!

Лівий — голосом тоненьким:
— Добре з братиком рідненьким
Як жилось тобі в шухляді?
Чи були сусіди раді?
Бо мене весь час з-під ліжка…

— Ти розбив!
— Ні, ти розбила!
— Ти штовхнув!
— А ти впустила!
— Ти тюхтій.
— А ти незграба.
— Баобабі
— Ти баобаба!
Вже школярка
наче хмарка —
очі повні сліз.
Школярка дмухає
на пальчик свій.
— …

Гуділи мотори,
крутилися шини —
їхали в гори
пожежні машини.

— У горах — пожежа:
палає гора,
барлога ведмежа,
кротина нора!

Приїхали, стали —
і подивляли:
що їм робити?
Летіли ж дарма —
такої машини,
щоб осінь згасити,
на білому …

Лютий в гості на гостину
кличе всю свою родину.

Та родина — не мала,
суне й суне без числа:
морозища, морозенки —
і великі, і маленькі;
завірюхи клаповухі,
і сніжинки-балеринки,
і вітренко, і вітрисько —
вже вони близенько, близько.

Ще …

Розібрали ми лопати,
почали грядки копати.
Наш Іванко, хоч малий,—
до роботи беручкий:
так завзято працював,
що й стежки перекопав.

Стежечки ми протоптали
і грудки порозбивали,
заскородили грядки
і посіяли квітки…
Восени ж тут в землю вгруз,
як бичок, рябий …

Запізнився сірий заєць,
сірий заєць із Підгаєць.

Біг щодуху: — Гей, капусто! —
А її немає — пусто.

Носом цілить на буряк —
попадає на будяк.

На городі землю порпа:
де поділася та морква?

Скрізь всього було завізно.
А тепер, …