Вірші українських поетів — сторінка 3

Гарну книжечку нову
Читають хлоп’ята.
— Що де значить романтизм? —
Питають у тата.
— О, знайшли про що питать,—
Блимнув той спідлоба.—
Це коли кістки болять.
Є така хвороба.…

Прочитав школяр Євген
У серйозній книжці,
Що філософ Діоген
Жив колись у діжці.
І дивується хлопчак:
— Як це можна, тату,
Щоб філософ — і не міг
Збудувати хату? —
Батько каже:— Хто ж, синок,
Лізе в бочку з жиру?…

Бюрократ у школу дзвонить
І питає гнівно:
— Поясніть мені, будь ласка,
Катерино Львівно,
Це чому в мого Валерки
Зошит весь у двійках?
— Бо писати він не вміє
Строго по лінійках.
Чи то вправи, чи диктанти,—
Все він без …

Петя Коржик, той, що ходить
До другого класу,
Листа в село накарлякав
Дядькові Панасу:
«Добрий день вам,
дядьку й тітко!
Я ходжу до школи
І чув, що ви на тім тижні
Свиню закололи.
Ми вас просимо у гості,
Татко, я …

Чоловік аванс одержав,
Здибався з дружком
Та добряче й причастився
Просто під ларком.
І, п’янющий, як то кажуть,
У дрезину, в дим,
Почвалав у дитсадочок
За дитям малим.
Там схопив синка за руку
І повів, як міг.

Не устиг він …

— Чуєш, тату,— син питає,—
Що таке хамелеон?
— Знав колись, тепер не знаю,—
Каже батько Филимон.
— Слухай, тату, ще спитаю.
Що таке аукціон?
— Я забув, не пам’ятаю,—
Каже батько Филимон.
Мати сердиться на хлопця:
— Все питання …

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він: — Покажіть кухлик той, що з краю.
— Продавщиця: — Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— …

Баба сердиться на внука:
— Ох же ж оглашеппе…
Харя, чуєш? Повернися!
Харя, йди до мене!
Біля баби зупинився
Молодий мужчина.
— Що за слово? Що за «харя»?
Це ж мала дитина!
Баба каже: — Ви, будь ласка,
Не чіпляйтесь …

Піп спитав у давній школі
Учня-здоровила:
— Хто сотворив тебе, сину?
— Мати народила.
— Сотворив хто, я питаю,
Що верзеш, дурило?
— Сотворив, напевне, батько,—
Мовив здоровило.
— Бог сотворив, а не батько!
Тобі зрозуміло? —
А той бурчить: …

Мама ввечері прийшла
З поля, Із прополки,
А назустріч їй біжить
Стрибунець Миколка.
Стерегло город і сад
Цілий день хлоп’ятко.
— Ну, синочку, як діла?
— Мамо, все в порядку!
Я й циганці помагав…
— Що ж вона робила?
— …

— А ти, тату, в школі вчився?
— Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було таке, траплялося…—
Хлопчик засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що я в тебе вдався.…

Разом з мамою і татком
На канікули в село
Кучеряве хлопченятко
До бабусі прибуло.
І до чого ж здивувалось
Городське те хлопченя,
Як на вулиці уздріло —
Що б ви думали? — коня!
Півгодини із-за тину
Придивлялося воно,
Доки дядько …

Підшукав собі Микита
Дачку невеличку
З добрим садом-випоградом,
З виходом на річку.
Через тиждень «Жигулями»
Прикотив Микита.
Прибули з ним три синочки
І жона Улита.
Як сипнули ті синочки
До старого саду,
Тільки листя похурчало
З груш і винограду.
Господиня …

— Де взялися ми? — онуки
Спитали в бабусі.
А бабуся пояснила
В старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті,
Тебе в бараболі,
Тебе знайшли під вербою,
Тебе — на тополі.
Тебе знайшов біля клуні
На соломі татко…
І тут …

— Лягай спати вже, онучку,—
Дід говорить басом.—
Я, як був таким маленьким,
Лягав з курми разом.
А онучок здивувався:
— Як же ви там спали?
Як ви з сідала, дідусю,
Додолу не впали?…

Зібралися якось гості
В Козолупа Мини,
Випивали, відзначали його іменини.
Вийшов Мина із-за столу,
Взяв за руку тітку
І пустився вибивати
Громову чечітку.
Раптом хлопчик-п’ятиліток
Вскочив у кімнату:
— Там тебе до телефону
Викликають, тату!
— Бач, синочку, всі вітають…

Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
— Тебе, тату, бив твій тато?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а тата твого били?
— Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
— …

Дивлюся я телевізор.
Виступа мужчина,
А за ним – великі букви
НОВА УКРАЇНА.
Після нього другий, третій
З жаром молодецьким
Викладають кислі мислі
Суржиком донецьким.
Що ж це, браття, за країна –
Нова Україна?
Із якого вона роду,
Племені й …

На кичерах сивасті трави, 
черлений камінь у ріці. 
Смолиста ніч, і день смуглявий, 
немов циганка на лиці…

І куриться із квітів запах, 
немов з люльок барвистих дим. 
Дрижать ялиці в вітру лапах, 
голосять шепотом дрібним, 
течуть униз краплини шуму, 
немов …

Росте хлоп’я, мов кущ малини, 
підкови на шляхах дзвенять.
Ось ластівки в книжках пташиних 
записують початок дня.

Запрягши сонце до теліги, 
назустріч виїду весні. 
Окриленим, хрещатим снігом 
співають в квітні юні дні. …

Крилатий вітер, дужий вітер, 
що зорі, листя й ластівки несе, 
сп’яняє серце. Ех, летіти 
в зелений квітень, в синь пісень! 

Піднявся день, мов олень з кручі,
ніч відпливла, мов корабель.
Крилатий вітер і пахучий,
мов дзенькіт сріблених шабель.…

Мій брат — кравець хлоп’ячих мрій, 
зішив з землею небо.
Горять хустки у крамарій, 
немов стобарвний гребінь.

Співають теслі, бубни б’ють. 
Розкрию таємницю: червоне сонце продають 
на ярмарку в Горлицях. …

Схилились два самітні клени, 
читаючи весни буквар, 
і знов молюсь землі зеленій 
зелений сам, немов трава.

Оброслий мохом лис учений 
поетику для кленів склав. 
Співає день, співають клени, 
лопоче сонячна стріла. …

За вікнами день холоне,
У вікнах — перші вогні… 
Замкни у моїх долонях 
Ненависть свою і гніві 
Зложи на мої коліна 
Каміння жорстоких днів 
І срібло свого полину 
Мені поклади до ніг.
Щоб легке, розкуте серце 
Співало, як вільний птах,…