— Любі діти, хто з вас тему візьме,—
каже вчитель,— тема не важка:
розказати про неологізми
на занятті мовного гуртка.
І знічев’я глянув на Марійку
(знали всі відмінниці ім’я).
Але Людочка, що мала з мови трійку,
руку підняла: — Давайте …
Є ще люди сонні, наче сови,
а глухі до слова — це найгірш.
Ти до рідної прислухайсь, мови,
прокажи відмінки — це ж як вірш!
Називний питає: хто ти? що ти?
Хоче він про наслідки роботи
і про тебе чути …
Бистрі очі, вмілі руки,
рухи точні, як слова.
Вияв радості і муки —
слова, мови плоть жива.
Де леміш і чересло —
розрослось колосся,
сиве жито поросло —
слово розцвілося!
Де сокири звуки чисті,
пилки виспіви прості,
тирси розсипи злотисті,…
Як розгадать, звідкіль походить слово,
що дивиться на тебе загадково?
Розкрить його бува нехитра штука,
коли воно — наслідування звука.
Таких птахів стрічали-бо не раз ви,
що здобули звукоподібні назви:
у росіян кукушка, знана птиця,
болгар її сестриця — кукувіца.…
Оляночка після школи
гостює в Литві у Агне.
І радісно, як ніколи,
зелена їм рута пахне.
Ось Агне біжить на ґанок
стрічати погожий ранок,
а там застає Олянку
і каже: — Доброго ранку!
— Лабас рітас! — Олянка їй. —…
Нам гулять, звичайно, ніколи,
в школі все для нас цікаве.
Але скоро вже канікули —
нас нові чекають справи.
Жовтень каже: — Дощ я висію
й чисте небо вам готове!
Ми ж на свята у Киргизію
і — в похід …
Раісі Карагезян
Сквером жінка миловидна
йде зі школи з дітками:
східний тип (з обличчя видно),
порівнялись швидко ми.
Усміхається: — Так пряжить
тижнями останніми,
що мої малята кажуть —
наче в Єревані ми!
Взагалі ми з Зангезура
свій вірменський рід …
Федько, розумна голова,
а робить все недбало.
Крізь зуби цідить він слова,
говорить як попало.
Як тільки двоє-троє слів —
одразу: значить, значить.
І вже не раз таке він плів,
що важко розтлумачить.
Вже стільки з ним було розмов
старання …
В. Пепі
Путі-дороги перехресні
верстали прадіди й діди
і назви нам земні й небесні
лишили в мові назавжди.
Ті — крем’яні лани орали,
ті — полювали дичину,
а ті — по сіль дорогу
знали у Крим або в Галичину.
Ось …
Іще в добу льодовикову
людина зустрічалась з ним.
Коли ж із ним спіткалась знову,
він був лиш рештком викопним.
Не взнаєш, хоч кричи ти пробі,
як звавсь цей велет за життя,
бо назва мамут у Європі —
пізніших років набуття.…
Я радий, що ти, Тарасику,
так підріс І так зміцнів,
що читаєш нашу класику
і сьогоднішніх співців.
Мов стрибком ловця обачного
ти за роги взяв бика.
А давно питав «клумачного»
у бабусі словника?
Нині клунком не врятуєшся,
бо словник важенний …
— Це ви так розповіли про півня,—
чи не він — улюблений ваш птах?
Бляшані його фігурки дивні
і мені стрічались на дахах!
(З розмови з Тарасиком)
Справді, півень — птипя, що єдина
має від годинника ключі,
що й спросоння …
— Ти знаєш, друже, що може слово
з напів’ясного нам джерела
предмету назву дать випадково,
і назва влипне, як там була!
Тарасик слухав мене, завмерши,
уже до бесід зі мною звик.—
Коли англійці ступили вперше
до австралійців на материк
і …
Чом півень, як співа, очей не одкриває?
Тому, що він по пам’яті співає!
(Французький жарт)
— Але ж удень співає рать співоча,
а півень І вночі — як потороча!
(Репліка цікавого хлопця)
Красень півень по подвір’ю ходить.
А про нього …
На гілках зелені бростІ,
в небі хмари бязеві.
Біля пам’ятника гості
на горі Тарасовій.
А гостей же так багато
в цій порі весновій:
всенародне світле свято
«В сім’ї вольній, новій».
Не Дніпра рокочуть хвилі —
сплески океанові:
то співають на …
Друже милий, ти помітив
до краси людську любов?
Скільки є на світі квітів —
стільки є на світі мов.
Холоди чи хмари грізні —
розцвіли в погожі дні
квіти різні, ранні й пізні,
восени і навесні —
червоні, як троянди,…
У стінах храмів і колиб
сіяє нам святково,
як сонце, випечений хліб
і виплекане слово.
І люблять люди з давнини,
як сонце незагасне,
і свій духмяний хліб ясний,
І рідне слово красне.
Бо як запахне людям хліб,
їм тихо дзвонить …
Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Злитки золоті”
Чи ти задумувавсь, відкіль
оті у нашій мові злитки золоті?
Як намистини, диво калинове —
частини мови!
Який співець, поет, який письменник
уперше слово вигадав — іменник?
Іменник! Він узяв собі на плечі…
Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Невмирущий рушничок”
На декаду в Ташкент з України
прилетіли і старші майстри,
і з молодшої їхньої зміни
два поети: обидва — Дмитри.
Заповняють картки в готелі,
аж підходить дівча:— Я — Зухра,—
усміхаються очі веселі…
Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Михайло Светлов читає Руданського”
Ні, їй-право, дивне сяйво є навколо слова!
Українську мову в Ялті чув я від Светлова:
про Руданського Степана принагідно мовив,
і полинув на Вкраїну вітру ніжний повів.
Ми з будинку йшли …
Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Чудесні барви”
Які чудесні барви у нашій рідній мові,
які відтінки різні від Сейму аж по Сян!
У Києві говорять інакше, ніж у Львові,—
і чорногузах бусол, лелека і боцян…
Так наче називаєш різновиди лелек …
Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Гуси”
Професора Баженова уроки
усе життя я буду пам’ятать.
Байки Крилова повторяли,
поки не навчимося правильно читать.
Професор нас вимовою чіткою
подивувать нагоди не минав:
— Читайте так: «Лозиною гнучкою
на продаж селянин гусей до …
Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Загадка дитинства”
Враження дитинства — ясновеснІ!
Слів краса! Звідкіль іде вона?
Наче загадки якісь чудесні:
рідна мова — дивна дивина!
Вперше у житті штанці крамні
хлопцеві придбали у Ромні.
Лиш надів — усі йому: — …
Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Із прадавнього коріння”
Що не мова — чудо, диво.
Чув, наприклад, ти оці
назви — як звучать красиво
білоруські місяці?
Перший — студзєнь,
другий — люты,
третій місяць — сакавік,
а четвертий — красавік…
Скільки …