Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію свою.
Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Я розлуки і зустрічі знаю …
В зоосад мала Оксанка
Зранку з мамою пішла,
Після того цілий вечір
Розхвильована була.
Тигра бачила і лева,
Крокодила і слона.
Скільки звірів є на світі —
Просто диво-дивина.
А коли зустріла паву,
То аж скрикнула мала:
— Мамо, мамо, …
Старший брат малому каже:
— Не тягни кота за хвіст,
Може, трішки відпочине
Та спокійно хоч поїсть.
А малий відповідає:
— їсти хоче, то подам,
Я лише держу за хвостик,
Він, вреднющий, тягне сам.…
Дівчатка щебетали,
Курчаток рахували.
До двадцяти лічили,
Бо далі не зуміли.
І почали спочатку —
Курчатко до курчатка.
Дійшли до двадцяти —
Курчаток не знайти.
Розбіглись колобочки,
Не слухалися квочки.
З дівчаток насміялись —
У квітнику сховались.…
Ви чули про Михайлика,
Михайлика-дрімайлика:
У літні дні,
Гарячі дні
Він спить у холодку.
Зозулиця на ясені,
На ясені,
На красені
Кує собі:
— Ку-ку!
Михайлику, прокинься!
Для сну доволі ночі!
На сонце подивися,
У тебе сонні очі! —
Не …
Жив бобер та бобренята,
І була в них тепла хата.
Вхід до хати під водою,
Не ходив ніхто тудою.
А бобри це добре знали,—
Всіх у гості зазивали.
І запрошують понині,—
Отакі бобри гостинні.…
У Марічки гарна звичка —
Любить все робить Марічка:
Полежати,
Потім сісти,
Потім булку з медом з’їсти.
Потім трішечки поспати
Та на гулі вийти з хати…
Роботяща в нас Марічка,
Тільки дивна в неї звичка.…
Поселився у шпаківні Горобець:
— Цвінь-цвірінь,
Я наче справжній молодець.—
Та набридло цвірінчання те Шпакам,
І сказали Горобцю вони: — Затям!
У шпаківні, ти вважаєш, став
співцем,
А насправді ж залишився Горобцем.…
Ворон шепче воронятку:
— Мій біленький.—
Слон гундосить слоненятку:
— Мій маленький.—
Заєць каже зайченяті:
— Мій хвостатий.—
Гуска шепче гусеняті:
— Мій крилатий.—
Лев говорить левенятку:
— Мій ласкавий.—
А їжак — їжаченятку:
— Мій лукавий.
Як почув я …
Наш дідусь, немов на втіху,
Нам приніс торбину сміху.
Сміх сміється:
— Хи-хи-хи,
Не сумуйте, дітлахи.
В цій сатиновій торбинці,
Всім малятам — по смішинці.
Є слухняним, роботящим,
І неробам, і ледащим.
Сміх — з усмішкою, та сміло
Завжди робить …
Сказала Миша своїм Мишенятам,
Щоб слухалися матері як слід.
Щоб із нори не сміли виглядати,
Бо поруч ходить
Страхолюдний Кіт.
А Мишенята й чути не хотіли,
Вони Кота за хвостика ловили.…