І музики, і співу
я вчилась у птахів —
у славних музикантів,
відомих співаків.
Сольфеджіо навчала
синиця молода,
а грати на сопілці
я вчилась у дрозда.
У білки лісової,
з якою я на “ти”,
домашнє господарство
я вчилася вести.
А …
Написала неділя листа,
понеділок отримав, та —
часу читати не мав —
вівторкові передав.
Вівторок, з листом у кишені,
допізна точив теревені…
Нечитаний лист спросоння
тицьнув на підвіконня.
Середа не мала бажання
починати читати зрання:
— Прочитаю, лише не тепер……
В букварі кричить ведмідь:
— Ох, тону, допоможіть! —
Під чорнилом заєць зник…
В класі — паніка і крик:
потекла ріка чорнила,
дві сторінки затопила!
Заревли сирени грізно:
— Ще не пізно! Ще не пізно!
Рятувальники прожогом
опинились за порогом,…
— Швиденько вставай
і до школи збирайся.
Рухайся швидше,
не стій, а вмивайся.
— Сідай, швидше снідай,
кому я кажу!
— Хіба ви не бачите,
я вже сиджу.
Сердиться мама,
сердиться тато:
— Ти мало їси,
а говориш багато.
Учня …
— Як прийдуть до мене гості —
зайченята куцохвості,
то скажіть мені, малята,
чим їх маю пригощати?
— Напечи пиріжків,
накриши бурячків,
моркви дай,
капусти дай —
зайченяток пригощай!
— Як прийдуть до мене гості —
ті лисиці довгохвості,
то …
Два брати, два кеди вранці
опинилися у ранці…
Починає правий мову:
— Ми, нарешті, разом знову!
Лівий — голосом тоненьким:
— Добре з братиком рідненьким
Як жилось тобі в шухляді?
Чи були сусіди раді?
Бо мене весь час з-під ліжка…
— Ти розбив!
— Ні, ти розбила!
— Ти штовхнув!
— А ти впустила!
— Ти тюхтій.
— А ти незграба.
— Баобабі
— Ти баобаба!
Вже школярка
наче хмарка —
очі повні сліз.
Школярка дмухає
на пальчик свій.
— …
Гуділи мотори,
крутилися шини —
їхали в гори
пожежні машини.
— У горах — пожежа:
палає гора,
барлога ведмежа,
кротина нора!
Приїхали, стали —
і подивляли:
що їм робити?
Летіли ж дарма —
такої машини,
щоб осінь згасити,
на білому …
Лютий в гості на гостину
кличе всю свою родину.
Та родина — не мала,
суне й суне без числа:
морозища, морозенки —
і великі, і маленькі;
завірюхи клаповухі,
і сніжинки-балеринки,
і вітренко, і вітрисько —
вже вони близенько, близько.
Ще …
Розібрали ми лопати,
почали грядки копати.
Наш Іванко, хоч малий,—
до роботи беручкий:
так завзято працював,
що й стежки перекопав.
Стежечки ми протоптали
і грудки порозбивали,
заскородили грядки
і посіяли квітки…
Восени ж тут в землю вгруз,
як бичок, рябий …
Запізнився сірий заєць,
сірий заєць із Підгаєць.
Біг щодуху: — Гей, капусто! —
А її немає — пусто.
Носом цілить на буряк —
попадає на будяк.
На городі землю порпа:
де поділася та морква?
Скрізь всього було завізно.
А тепер, …
У сльоту, і в час негоди,
і в погоду, друже мій,
серцем слухати зумій
звуки рідної природи,
звуки — дивні голоси
незвичайної краси.
Чуєш, друже мій, розмови:
з вітром листя гомонить,
з сонцем ниви і діброви,
і з озерами — …
Баба й дідо,
мама й тато,
одягнувшись, як на свято,
всі по черзі
в школу ходять,
букваря за руку водять!
Так проходять дні за днями
сьомий ранок —
черга мами!…
Хтось кепкує з букваря:
— Вже затямити пора
цю дорогу, …
Вчиться вересень читати,
вчиться літери складати.
Засміявся хитро вітер:
— А склади-но ОСІНЬ з літер!
Вдарив вересень тривогу:
— Хто прийде на допомогу?!
О г і р о к озвався гречно:
— “О” віддам я, безперечно,
раз оказія така! —…
Поїзд осені гуде,
Серпень поїзда веде,
через гори, через доли
букварі везе до школи.
І на станції на кожній,
на зупинці придорожній —
скрізь вітають залюбки
букварів
трудівники.
На зупинці Х л і б і с і л ь
повно …
Падав сніг,
падав сніг —
для усіх,
усіх,
усіх:
і дорослих, і малих,
і веселих, і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
він тихцем сідав на ніс.
А роззяві, як на сміх,
залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз…
Скільки коштує школяр?
Не про гроші річ вестиму,
не про те,— а скільки пар
він чобіт зносив за зиму?
Що там гроші! Не його ж
купувати-продавати.
За хорошого ж — ого! —
півжиття віддати!
Заохоти з добрих слів
учневі потрібні.…
Будував Базіка дім —
сім дверей і вікон сім.
Торохтій допомагав:
язиком дошки тесав.
Метушився Пустомеля:
— Скоро будуть стіни й стеля!
І Патякало не плакав:
— Я усе покрию лаком.
Балакуха щебетала,
нахвалялась, обіцяла
для гостей спекти в печі…
Сів Іванко, пише: САД…
Помилився — вийшло: ПАД.
Перекреслювать негоже —
“П” образитися може.
— Хай вже п а д той буде п а д о м,
почекає трохи сад.
Допишу я СНІГ — і буде
акуратний СНІГОПАД.…
Жабенята зелені
кумкають
у кишені.
Коники-стрибунці
затиснуті в кулаці.
Голова безжалісна
ходить, усміхається.
Усміхається. А з чого?
З свого розуму МАЛОГО!…