Коли тато вперше не прийшов додому ночувати, мама сказала, що так треба. Мовляв, він зостався на Майдані.
– А де він там спатиме? – спитала я.
– Він там не спатиме, – відповіла мама. – Йому не буде коли там …
Череду відпасує дід. Бабуся лаштує йому обід у поле.
— Бабусю, — просить Катруся. — Кладіть у торбинку не двоє яєчок — четверо.
Бабуся мовчки лаштує далі, тільки згодом озивається:
— Я ж не самі яєчка. І картоплину, й цибулину, …
Мабуть, Катруся заснула ще до того, як Лев прийшов.
“Пити… Пити… Пити…” — просив він за шибкою.
“Ось взуюся, вберуся, збігаю на кухню по воду й напою Лева”, — подумала Катруся й за мить вернулася з повним кухликом до кімнати.…
Є в Катрусі ослінчик. Ладний! Такий, що вона з ним носиться не наноситься. І в хаті, й надворі. Бува, й за ворота винесе, сяде, качаток попасує:
Тась-тась-тасяточка,
чимчикулі-качаточка,
скуб-скуб-скубаниці
по зеленій травиці.
Або до квітника підставить, щоб сидіти, красольку та …
І що воно за ночі? Сниться ясне сонечко, а протреш очі, прочумаєшся — за вікном сіро, незатишно. Ані цятини світла. По шибках дощує — мжич-мжич… мжич-мжич…
Правда, мальва зазирнула до вікна веселеньким очком. Їй що? Треба пити дощинки, щоб було …
Катрусі подарували ляльку. Біляву, в малиновій сукенці.
Лялька зводила рученята й казала: “Ма-ма”. А Катруся з того потішалася. Голубить, було, ляльку, тулить до себе й шепоче: “До-цю, рід-не-сень-ка, ще-бе-ту-шеч-ко мо-я…”
І ще всяк-усяк — лагіднесенько. Доця немов і собі тулиться …
Це вже ні на що не схоже! Дощ Дощисько мов з відра — день у день, ніч у ніч. Вицокує лункими підківками по даху, вицимбалює попідвіконню. Концерт та й годі!
А стихне натрохи Дощ Дощисько, озветься Сад Яблуненко: шу-шу-шум… шу-шу-шум… …
Киця в кульбабах
Саме цвіли кульбаби. І було їх стільки, що не полічити. Навіть якщо й долічиш до ста, то потім однак зіб’єшся.
Автомобіль, що проїздив мимо квітучої кульбабогаляви, трохи пригальмував, і просто з відчиненого вікна вилетів якийсь сіренький волохатий …
Лялька Доця була прибрана як з голочки — в усьому новенькому.
“Треба й собі прибратися”, — подумала Катруся та й тільки.
Щось зашаруділо у кутку під ослінчиком, на якому стояла ялинка. Хто це там такий з довгим розкішним хвостом? І …
Коли вітер зриває з кленів сухенькі крилатки, які перезимували свою першу зиму, вони починають кругосвітню подорож — тріпочуть крильцями, пурхають між дерев, бавляться одне з одним, висріблюються проти сонця й витівають що хоч. Тоді й на землі крилато, і в …