От і настала рання осіння пора…
Ходить Мишко лісом і кличе:
— Зозулько-о-о!.. — Послухає трохи і знов товстим голосом:
— Зозулько-о-о!..
Давніш, було, й відгукнеться зозуленька: «Ку-ку»… А тепер її не чути. Тільки старенький єнот хлюп-хлюп у воді: корінці …
Хоча й осінь надворі, горобина ще не достигла. Та Мишкові байдуже: йому вже і в роті терпко, а він, знай, жвакає. Знизу ягоди пооб’їдав, а ті, що вгорі, не може дістати. «Ану ж, — гадає собі, — на дерево вилізу». …
Як скінчиться місяць листопад, то вже мине й осінь.
Тепер не кожного дня виглядає з-за хмар сонце, а коли й гляне стомленим оком, то гріє не так, як улітку.
Павук-ниткоплут давно під листям сни дивиться. Тихесенько шарудять під корою жуки-короїди. …
От і настала зима, от уже й ходить нашим краєм її перший місяць — грудень. Сховав грудень під кригою річки, повдягав у білі мережива ліси, поробив з кожної купочки землі міцну грудку. Тоді засипав снігом поля, лісові просіки, напхав снігу …
Від самого ранку купчилися за лісом сірі хмари і все погрожували звідти своїм холодним подихом: ху-у-у…
— Тікай, Мишко, — гукали всі, — бо зараз як війне снігом!
А він знай ягодами ласує: то горобиною, то калиною…
Сніг пішов уночі. …
Розкидав Мишко хід од свого барлога і вибрався звідти заспаний і похмурий.
— З добрим ранком! — гукнула сорока. — Прокинувся вже?
— Му-гу-у-у-у… — сказав Мишко і потерся кошлатим боком об дуба. І тут сорока враз помітила, як він …
Ще не скрізь розтанули сніги, ще і в полі, і в лісі доживають свого віку холодні злежані плями, а він вже прилетів. Уже бігає чорними таловинами на своїх високих ніжках і раз у раз нахиляє до землі голівку.
То висмикне …
Коли настала справжня повінь, річка розлилася так широко, що вода обняла і луки, і кущики, а вночі підкралася аж до самого пагорба і кілька разів плюхнула в лисячу нору.
— Ой клопіт, ой клопіт! — заходилася лисиця. — Там же …
У всіх пташок і звірят у місяці травні клопоту доволі, тільки малим ведмежатам жарти на думці.
Той на дерево лізе, цей намислив корча перегризти, а інший забрався матері на голову і знай скубає за кошлаті вуха.
От зараз мама скине …
Коли повертається з вирію зозулька, вже і ліс, і гай стоять зелені. «Ку-ку, ку-ку!»
— Чуєте, зозуля кує? — радіють люди.
Щодня більшають на деревах листочки, простягають зелені рученята молоді пагінці. І тут раптом виповзає на листячко страшна волохата гусінь!…
Якось повернувся я з лугу після вранішнього полювання. Спека стояла неймовірна… Присів у дворі на ґаночку в тіні перепочити.
А проти мене Гопак, розморений спекою, лежить, язика висунув, поклав голову собі на передні лапи. А паща в нього велика.
І …
Леся приїхала до бабусі в гості. Тут і собачка біленький підбіг. Вертить хвостом, розглядає дівчинку. Наче й не страшний звір, але ж… Зуби біліють гостро, язик висить. Та ще й головою раптом потягнувся вперед до Лесиної ніжки.
Дівчинка злякано притулилась …
Увечері Катруся гуляла в саду. Над стежкою розцвіла червона квіточка.
— Добривечір! Як поживаєш? — вигукнула дівчинка і сплеснула в долоні.— Яка ж ти гарна! Неначе вмита. Дай я трохи біля тебе посиджу.
Маківочка не вміла розмовляти. А Катрусі здалося, …
Коли Катрусині батько і мати приїхали працювати в село, їм дали невеликий дім біля Дніпра. Будиночок гарний, цегляний, але ж біля нього нічого не було — гола земля.
— Це не біда,— заспокоїв голова фермерського господарства.— Виростите собі садочок, то …
Росла в саду дуже красива яблунька. Весною вона вкривалась рожевим цвітом, а влітку на її гілках наливалися червонобокі яблука. Але цієї весни яблунька ні листя, ні квітів не
випустила. Стояла якась сумна, невесела, аж похилилася, бідолашна.
— Ось я її …
У Василька, Катрусиного сусіда, є в саду груші. Але свої йому видаються не такі смачні, як у бабусі Маври. Однак бабуся пильно стереже свій садок. Тільки побачить біля нього хлопців, так одразу й кричить:
— Залізете до мене в садочок …
Місто вирувало суєтним, метушливим життям. Центральною вулицею сюди й туди рухалися по викладеному кам’яними плитами тротуару нескінченні потоки людей. А збоку, ближче до мурів, сиділи жебраки. Каліки, дідусі й бабусі з простягнутими руками намагалися :ворушити серця перехожих, щоб ті змилосердилися …
1.
У житті часто трапляються незначні події, на які ніхто й уваги не звертає. Але іноді такий собі незначний випадок започатковує велику справу. Одну з таких історій ми й хочемо розповісти. Навантажений картоплею віз котився з поля додому. Тато сидів …
Бувають люди, обличчя яких випромінює радість і щастя навіть тоді, коли для веселощів ніби й немає підстав. Тут ідеться не про ті бездумні веселощі, по яких пізнають недалеких простаків. Ми говоримо тут про людей внутрішньо осяяних, людей з чистим серцем …
У бабусі на селі, обіч дороги, що вела до річки, на просторій, порослій бур’яном місцині завжди паслася велика брудно-біла коза. Цілими днями вона завзято скубла траву, і якби той лужок був меншим, то давно б уже виїла на ньому всю …
Скінчилися раз уроки, а вчителька наша і каже:
– Сашко Лісовий захворів, хто піде його провідати?
– Я! Я! Я! – посхоплювались усі.
– Якщо ви і в нього так кричатимете, – говорить вчителька, – то краще нікому не йти. …
— А мороз аж сміється, такий міцний, — розказував батько, вернувшись додому. — Ішов я через леваду, а заєць вискочив просто з-під ніг, і якби хоч злякався, якби дременув, а то ледь-ледь чеберяє лапами, хоч за вуха хапай. Тепер у …
Федько Луговий учився не дуже… Йому нелегко було дійти до сьомого класу.
Він із класу в клас переходив, ніби на Ельбрус видирався: “візьме” наступний клас, аж упріє, бідолаха, аж голова йому йде обертом. Так ото йому було трудно “брати” цей …
І. ШАРИК ПІДШИПНИКІВ
Маленька Надійка аж заплющилася й притиснулася до мами, коли вона побачила на арені в цирку, як веселий і дуже-дуже смішний артист-клоун Едуард Йосипович посадив собі на голову невеличку біленьку з рудими плямами собачку, собачка та сіла в …