На мальовничій київській землі, біля гомінливої річки Росавки розкинулося селище Росава. Чому так звалось? Мабуть того, що в селі було багато сімей на прізвище – Рос. Була там і славна родина кобзарів – 6 синів і батько. Найменшому – Федорові, …
Фрікс і Гелла
У стародавньому мінійському Орхомені в Беотії правив син бога вітру Еола, цар Афамант. Двоє дітей було в нього від богині хмар Нефели — син Фрікс і дочка Гелла.
Зрадив Нефелу Афамант і одружився з дочкою Кадма, Іно. …
Було це року Божого 1048. На вулицях Києва — рух і метушня. Перед Софійським собором зібралося багато народу, а найбільше молоді.
— Княжну Анну сватають!!! — Княжну Анну хочуть у нас забрати!! — хто? — Куди?? — Бог зна, та, …
Тихо пливуть води Дніпра-Славути суне човен по спокійному плесі. Дід Микула сам править веслом; молода красуня-перевізниця, що біля нього, задивилася на зелені уз гір’я по правому березі ріки.
— Що це в тебе, діду, на грудях? – спитала згодом.
— …
Над Юдеєю скаженів грудень: то заметілі з розбійницьким свистом зривалися з хмурої засідки над головою, вертілися по землі в розхристаному відьомському танці, виючи, конали в кучугурах снігів; то раптом сіра нудьга цідилася додолу через крижане сито колючим зимовим дощем, заковуючи …
Сумний вертався похід із тілом геройського короля Юрія. Сумний увіходив у ворота города Львова.
Вийшли назустріч обидва сини, князі Андрій і Лев. Вони знали вже про лицарську смерть батька, бо тисяцький Іван Дмитрович із невеличким відділом дружинників гнався спішно наперед, …
Сумний вернувся князь Юрій Львович із батькового похорону до Дорогичина.
Тут став збиратися до виїзду і по двох місяцях осів уже у Львові на замку.
Зараз стали приходити туди посли чужих володарів, які бажали укласти союз із галицьким князем.
Краківський …
По смерті короля Данила поділилися його сини батьковими землями. Князь Лев панував у Галичі, Дорогичині, Перемишлі й Мельнику; князь Шварно в Холмі, Белзі й Червені; князь Мстислав у Луцьку, Дубні та Стожку. Дядько їх – князь Василько, як і за …
Князь Данило, вернувшись у Володимир, не мав спочинку. Мусів вести безнастанні війни, та Бог помагав йому, і він виходив із них переможцем. Не мав спокою теж і Мстислав Мстиславич у Галичі. Він за порадою галицьких бояр, прихильників мадяр, віддав свою …
Розійшлися вістки, що прийшла з Азії нечувана сила на половецькі степи – татари.
Половецькі князі, що вже тоді були християни, виступили проти татар під проводом свого найстаршого князя, Юрія Кончаковича. Але й він не міг устояти проти татарської сили. Мусів …
Сумно, повагом увіходив похід із тілом князя в ворота Галича і спинився перед теремом.
Княгиня, що вже дістала вістку про смерть чоловіка скоріше, сизою голубкою припала до мертвого тіла князя Романа і гірко-гірко ридала:
– Ой, чуло моє серце, чуло-відчувало, …
І зажурилися галичани по похороні останнього Ростиславича, князя Володимира, сина Ярослава Осмомисла.
Та й було чого журитися. Не лишив князь Володимир Ярославич наслідника по собі. Мав він, щоправда, двох синів, та обидва згинули в неволі в часі мадярських наїздів.
– …
Минали роки за роками. Під мудрою управою князя Ярослава розбудувалося й багатіло Галицьке князівство. Любив і поважав свого князя народ. Співці укладали в його честь похвальні пісні.
За працею й турботами про добро держави не дбав князь про себе. Він …
Не раз і не два висилав галицький князь Ярослав Осмомисл свої полки на допомогу іншим князям. Передусім радо помагав князям забезпечити торговельний шлях по Дніпру перед нападами хижих степових орд. Він добре знав, що торгівля – це одна з підвалин …
Галицькі залізні полки, вийшовши з Галича, подалися в столицю князя Ярослава Ізяславича в Луцьк. Тут уже теж приготовлялося військо до походу. Направляли щити й списи, гострили мечі, робили cтріли.
Дуже зрадів князь Ярослав Ізяславич, як тисяцький Тудор Єлцич зголосився в …
На галицькому княжому дворі чималий рух. Приїхали в гості до Ярослава Володимирковича два князі: пересопницький князь Володимир Андрійович, і луцький князь Ярослав Ізяславич.
Старий дворецький Мирослав Глібович метушиться, як молодик. Треба і кімнати князям-гостям приладнати, і подбати, щоб можна, як …
Невеселий вернувся князь Володимирко в Галич із походу.
– Надокучила вже мені оця війна! – казав він синові Ярославові, – ох, як надокучила!
– А то, батечку, не треба було починати її! – відповів на це княженко Ярослав.
– Ба, …
Задумався, важко задумався князь Володимирко, як разом з братом Ростиславом відпровадили батька Володаря на вічний спочинок.
– І що ж тепер?! – думав він. – Що тепер? Залишились ми вдвох на батьковому уділі, а на уділі дядька Василька теж два: …
Тепер могли Василько й Володар уже бути безпечні в своїх князівствах. Та не спочивали обидва.
– Забезпечити ще треба й західні межі перед ляхами – каже Володар.
– Ех, коли б я не сліпий! – сказав гірко князь Василько – …
А тут нова вістка лине в Перемишль і в Теребовлю.
Великий князь київський за почином Володимира Мономаха скликає з’їзд усіх князів до Любеча. Приїхав Володар до Василька.
– Що ж, брате, їдемо? – питає.
– А вже ж, – каже …
Боярин Вишата оженився був у Тьмуторокані з дочкою багатого кулця Ореста, Оленкою.
Як поховали князя Ростислава, каже він до жінки:
– Нема мені чого тут сидіти. Затужив я за Києвом.
А Оленка:
– Так їдьмо в Київ. Де ти, там …
Хоробрий, сміливий, непосидючий був князь Ростислав, син князя Володимира, а внук князя Ярослава Мудрого.
– Зовсім у батька вдався – говорили дружинники його. – Його покійний батько був такий – завсіди тільки в походах і в походах. Родився до воєнного …
Широко й далеко неслася Ярославова слава.
– Це мудрий князь і володар багатої землі – говорили всі й усюди.
А розносили цю славу і войовничі варяги і грецькі та арабські купці.
Варяги – і лицарі, і купці – завсіди находили …
Сум і тривога покрили ввесь Київ на вістку про смерть князя Володимира Великого.
Не стало доброго та щедрого князя. Не стало розумного керманича великої держави. Не стало могутнього володаря, що перед ним дрижали вороги, а поважали володарі Сходу та Заходу, …