З’явилась якось в одному селі жінка з дочкою, оселилася та й живе собі тихо і мирно. Але, видно, не проста
була, грамоти знала, навіть сам староста до неї ходив, коли треба було казенний папір розібрати.
Жила вона та й занедужала …
Високо в небі пропливала мати-хмара. Багато-багато дочок-сніжинок було в неї.
Але найбільше любила вона одну, найбілішу, найкрасивішу Сніжинку. Тільки й чула вона:
— Будь обережна, доню, не сідай на краєчок хмари — дочасно на землю впадеш!
І доня росла, шубка …
Був собі цар. І була в нього дочка. Любив та годив їй батько, служниці за нею
доглядали і свої, і чужі з тридев’ятого царства. З ранку до вечора служниці над нею клопочуться, мало ноги їй не переставляють. А дівча росте, …
Був колись один тесля, і так йому дошкулили на рідному місці, що взяв він струмент, покинув усе інше й пішов
світ за очі. Довго йшов чи ні, аж ось підійшов до річки, дивиться — млин стоїть, підійшов ближче, а воно …
Колись на галявині було озеро, але воно все висихало, висихало, поки не лишилась від нього невеличка калюжа.
Та хоч і невеличка, а гонору в неї на все озеро. І якось восени, коли дощі поповнили її водою і, відповідно, гордістю, впала …
У старі-престарі часи, коли ще вода від потопу навкруги буяла, пішла жінка в тій воді білизну прати. Коли бачить:
пливе до неї цурпалок, та такий дивний, наче дві дитячі голівки з обох кінців у нього. І самий цурпалок наполовину світлий, …
На коштовному килимі висів оздоблений діамантами кинджал. Срібна чеканка на його піхвах стерлась, візерунка майже не було видно, але камінці блищали, як і раніше, і кинджал ними дуже пишався.
Бо кожний камінець з’являвся на його піхвах на згадку про бої …
Служив у славному Війську Запорізькому богодухівський козак Микита. І одного разу зчепились козаки з татарами. Добре таки побились, і дісталось Микиті так, що непритомним виніс його добрий кінь з тієї січі в ліс. Та й пішов кінь у лісі попасом, …
На підвіконні, залитому сонячним промінням, у горщиках стояли поважні насуплені кактуси, неначе товсті зелені їжаки.
— Що б робили ці люди, якби не було нас? — пихато говорив один.— Чим би вони прикрашали свої підвіконня?
— І то так,— вів …
Ліс. Вечір. Закутані в пухнасті кожухи сплять ялинки. Замети закрили потворні пеньки та трухляве листя. Де-не-де впаде з дерева шапка снігова, і знову тиша. Морок нечутно лягає у лісі, і скоро голодні вовчі очі виглянуть із хащів. Іде лісом дівча. …
Вкрав хтось у царя дочку, і куди ділась — ніхто не знає. Хто не шукав — ніде нема. Тоді цар послав своїх гінців по
всій країні — хто царівну знайде, той з нею під вінець піде, ще й півцарства йому …
Жило-було Горе. Одна нога у нього була — зате яка! На ній скакало воно швидше за баского скакуна, мчало швидше за птаха. Захоче наздогнати — однієї миті досить, а не захоче — на місці тупцює, ніхто його прогнати не може. …
Жив-був дід Панас, жвавий, як той квас, а в нього була бабіця Одарка, шкварчала, як та шкварка, а як онука Христя загубила намисто, то полізла баба до скрині та и витягла вінець, тут і приказці кінець, а казці початок.
Були …
Це було так давно, як старі люди кажуть: «Було це за царя Панька, як земля була тонка». А трапилась тоді ось яка історія.
Служив один Солдат, служив, ні про що не думав, аж поки прийшла пора додому вертатись. Зачинились за …
Виріс у Наталки під вікном соняшник великий-превеликий. Насіння як перемите. Наталка насіння налущила, відчинила віконечко, а надворі сонячно, тепло. До чого ж добре Наталці біля відкритого віконечка насіння лузати! Сидить вона, насіння лузає та все в свій садочок поглядає, а …
Жив-був цар. Усім царям цар. Палацу нього майже до неба, двір — на півсвіту. Збіжжя, худоби та птиці — нелічено, соколів ловчих не мічено. Із золота їв, у золоті купався. Усе йому було дано — і красу, і силу, і …
Оселилось якось подружжя людоїдів зі своїм малим сином у Ведмежім лісі.
І зразу лиха слава про цей ліс серед людей пішла. Хто туди не зайде, то вже назад не вертає. Чи баба по ягоди піде, чи дід по хмиз, або …
Було чи не було — один Бог те знає! А тільки от що сталось років двісті, а може, більше тому.
Жив-був у пеклі чорт та вже такий клятий — просто біда. Шибеник, одним словом. Замість того, щоб, як то і …
Якось зібрався чоловік з жінкою на ярмарок жито продавати то й каже дітям:
— Васильку і Василино, ви ж нікуди з двору не йдіть, а особливо, боже борони, до лісу. А то Мара заморочить, заведе хтозна-куди. А ми вам гостинців …
Ішов якось чоловік з роботи додому. Дорога вела через ліс, день видався важкий, він стомився та й думає: «А дай я трохи спочину». Та й звернув з дороги і ліг під ліщиновим кущем.
Сонечко де-не-де пробивається крізь листя, тиша в …
Привіз дід сіно додому, а назустріч йому онук вибігає, обхопив діда за шию – давно не бачились. Така радість — Тарасик на літо приїхав!
От заходився онук допомагати дідові сіно розкладати. А сіно із луків заплавних — там стільки зілля …
Жили-були собі дід та баба. Мали невеличку біленьку хату, але дід так дбайливо укривав її соломою, що вона здаля здавалась золотою. Жили-поживали, не дуже про статки дбали, бо були самотні, а життя вже давно за полудень повернуло. Що Бог посилав, …
Був у одного шевця учень. І що воно за дитина? Такий хист мала до шевських справ — диво. Візьметься підбори чи головки на чоботи робити або халяви ладнати — то вже жодним стібком не схибить.
От майстер його завжди іншим …
Пішла жінка в поле жати та й узяла з собою синочка, посадила його під копицю, обклала снопами, дала нехитрі іграшки і сказала:
— Грайся, мій Івасику, бався, моє сонечко, не плач, моя квіточко,— поцілувала і пішла.
Жне жінка, пісні співає, …