Ховає сойка скрізь горішки,
Ховає жолуді і шишки
В мале дупелечко в горісі,
Під корені дерев у лісі,
Під мох, під листячко опале
І всім кричить:
— Це я надбала! —
А як впаде на землю сніг —
Вона гризе …
Моя мала сестричко,
Веленая вербичко.
Звідки ти отут зросла?
Звідки силу узяла?
Невже з гілочки малої,
Що принесла я з собою,
З лугу нашого, від річки?
Виростай скоріш, сестричко!…
Клене, мій клене,
В тебе листя зелене,
В тебе листя вирізне,
Ти порадував мене.
Я листок намалював,
Фарбу зелено поклав,
Поселив пташок над ним,
Над листочком вирізним.…
З неба зіроньки злетіли,
Стали білими,
Їх піймать у рученята
Захотіли ми.
На долоньки вони впали
Де поділися?
Розтали.…
Вже готує татко санки
Для маленької Оксанки.
А ті санки не прості —
Вирізні, червоні.
Будуть бігти по снігу,
Як найкращі коні.…
Сіє дощик голубий,
Поховались голуби,
Чижики, й горобчики
І дівчатка, й хлопчики.
Тільки дощик перестав,
Заяснів і ліс, і став,
А над ними райдуга
Вигнулась дугою,
Жовтою, зеленою,
Синьо-голубою.…
Жив собі журавель
Та журавочка,
Що ходила по городу,
Ніби павочка.
Не копала, не садила
І городу не ростила,
Конопельки щипала,
Своїх діток годувала.
Он як!…
Іде весна, іде красна,
І сонечко всміхається,
І перші квіти-проліски
Крізь листя пробиваються.
Пливе весна на човнику,
На човнику сріблястому,
А ми її стрічаємо
Веснянкою і рястом.…
Дощ пройшов, і вмитий ліс
Зразу ніби аж підріс.
У росі скупаємось,
Підем по грибочки,
З лісу обзиваються
Наші голосочки.
Я знайшов боровичок,
Люда — три опеньки,
Вова й Коля — маслючок
Отакий маленький.
З лісу крикнемо: «Ау-у-у!»
І сховаємось …
Мій велетень, червоний дуб,
Що нелинем зоветься,
Не губить листя на вітрах
І від вітрів не гнеться.
Як полум’я поміж ялин,
Поміж берез вродливих,
Стоїть у лісі він один,
Моє осіннє диво.…
Мої бобри — будівники,
Будують греблю край ріки,
Дерева валять, аж сопуть
І кладку із піску кладуть.
А бобреня маленьке
Забилося в наш сад,
Не зна, де батько й ненька
Вже котрий день підряд.
Наїлось, напилося
І гайда до ріки.…
Є у кожної стеблинки,
І в пташинки, і в дитинки
На весь світ одна-єдина,
Як матуся, — Батьківщина.
Є у нас своя родина,
Є верба і є калина,
Пісня, мова солов’їна —
Все це наша Україна.
Ти люби її, дитино,…
Травень розкинув
Квіти в діброві,
Килими стелить,
Трави шовкові.
То не пташата
Щебечуть в гаї,
Хлопці й дівчата
Пісню співають.
Хлопці й дівчата
Прийшли з квітками
Пошанувати
Три наші Мами:
Що першу — нашу
Матінку рідну,
Добру, мов сонце,
Любу, …
Є у кожної дитини
Матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає.
Є у кожної дитини,
Навіть сиротини,
Наша Мати солов’їна —
Рідна Україна.
І у кожному серденьку
Є і буде жити
Божа Мати — наша Ненька,
Мати …
Руки натомила
Мама у пекарні.
Спи, матусю, мила, —
Сни покличу гарні.
Хай тобі насниться
Сон духмяний, добрий —
Сходить паляниця
Сонечком над обрій.
І коли ти вранці
Кличеш на сніданок,
Від твоєї праці
Хлібом пахне ранок.…
Поросятко захворіло,
Бо ніколи рук не мило,
Їло яблука гнилі,
Що валялись на землі.
І болить живіт у нього,
Маму зве на допомогу.
Стогне, гратися не хоче,
Плаче навіть серед ночі.
Мама-свинка воду гріє,
Варить ліки з деревію.
Й каже …
— Хто там, синку,
в двері стукав?
— То якийсь дідок,
Зовсім лисий, у фуфайці,
У руках ціпок.
Він говорить, що приїхав
Із села до нас,
Що колись ходив з тобою
У четвертий клас.
— йди скажи: немає татка.
То …
Гарну книжечку нову
Читають хлоп’ята.
— Що де значить романтизм? —
Питають у тата.
— О, знайшли про що питать,—
Блимнув той спідлоба.—
Це коли кістки болять.
Є така хвороба.…
Прочитав школяр Євген
У серйозній книжці,
Що філософ Діоген
Жив колись у діжці.
І дивується хлопчак:
— Як це можна, тату,
Щоб філософ — і не міг
Збудувати хату? —
Батько каже:— Хто ж, синок,
Лізе в бочку з жиру?…
Баба сердиться на внука:
— Ох же ж оглашеппе…
Харя, чуєш? Повернися!
Харя, йди до мене!
Біля баби зупинився
Молодий мужчина.
— Що за слово? Що за «харя»?
Це ж мала дитина!
Баба каже: — Ви, будь ласка,
Не чіпляйтесь …
Піп спитав у давній школі
Учня-здоровила:
— Хто сотворив тебе, сину?
— Мати народила.
— Сотворив хто, я питаю,
Що верзеш, дурило?
— Сотворив, напевне, батько,—
Мовив здоровило.
— Бог сотворив, а не батько!
Тобі зрозуміло? —
А той бурчить: …
— А ти, тату, в школі вчився?
— Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було таке, траплялося…—
Хлопчик засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що я в тебе вдався.…
— Лягай спати вже, онучку,—
Дід говорить басом.—
Я, як був таким маленьким,
Лягав з курми разом.
А онучок здивувався:
— Як же ви там спали?
Як ви з сідала, дідусю,
Додолу не впали?…