Я лежав на березі старого, порослого очеретом й осокою ставка, що кишів жабами.
По той бік ставу на вітрі злегка шамотіло листя струнких осик. А вгорі, у спокійному літньому небі, крихітною скалкою біліла хмарка. Дерева й хмарка відбивалися у ставку …
І
Одного дня самотній Будда знічев’я походжав берегом озера Лотосів. Білосніжні, як перли, квіти на воді із своїх золотистих тичинок ненастанно ширили навкруги невимовно приємні пахощі. У раю був ранок.
Будда пройшов понад озером, потім став і крізь листя лотосів, …
Джордж Плейтен не міг приховати суму в голосі:
— Завтра перше травня. Олімпіада!
Джордж перевернувся на живіт і через спинку ліжка пильно глянув на товариша по кімнаті. Невже він не відчуває те саме? Невже думка про Олімпіаду не викликає у …
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани …
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий —
Нащо зеленіє?
Кругом поле, як те море
Широке, синіє.
Чумак іде, подивиться
Та й голову схилить;
Чабан вранці з сопілкою
Сяде …
1.Вони знову!
От нащо казки з нещасливим закінченням?!
Софійка й досі не заспокоїться. Так гірко! Так шкода Русалоньки! Хочеться в самісіньке вухо закричати нетямущому принцові: “Це ж вона, Русалонька, тебе врятувала!!!”
Але красунчик принц, схожий на однокласника Вадима Кулаківського, не …
Розділ I
Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги (видно, кидався уві сні), і побачив над собою скам’яніло-бузкове небо, яким воно буває лише восени на сході сонця, — без жайворіння, без легких з позолотою хмарок по …
1. Заборонений прийом
— У нас нема виходу, — розгублено мовила Максимова мама.
— У нас є вихід! — впевнено гнув своє Білан-старший, Максимів тато.
— Але мене цей вихід не влаштовує, — вкотре повторила мама.
— Бачиш, — зауважив …
1. До школи не хочеться
Хоч у школі Максим Білан був відмінником і не надто скаржився на те, як перебігають його шкільні роки, першого вересня до школи його не дуже тягло.
Не те, щоб у хлопця зникло бажання вчитися. Навпаки: …
1. Подорож триває
— Без вас я нікуди не поїду! — заявила Оксана Дорошенко.
Ну ось, знову починається…
Максим Білан і Денис Черненко знайомі з нею лише два місяці. А бачилися і того менше. Якщо скласти докупи всі дні, які …
1. Гарячі перегони
Сонце пекло немилосердно. Здавалося, ще трохи — і наскрізь пропече.
З Дениса Черненка рясно збігав піт. Голий тулуб та розпашіле обличчя вкривав тонкий шар пилюки. Курява, яку здіймали учасники перегонів, осідала на спітнілій шкірі. Через це не …
Розділ одинадцятий
Тут на гімназистів чекає нелегке випробування
Завмерли усі четверо. У приміщенні наче грім чворохнув.
А Юрко подумав: справді, краще б грім. Усе ж безпечніше, ніж свідоме псування майна Першої зразкової гімназії. Інші гімназисти теж розуміли, що тут відбулося.…
Розділ перший
Тут київський гімназист іде назустріч небажаній пригоді
Чорний слід від долоні з розчепіреними пальцями відбився на весь аркуш.
А вільне місце згори займав зроблений друкованими літерами напис, без розділових знаків:
ЗАВТРА 5 ГОДИНА
СПАЛЕНИЙ ДІМ НА ПОДОЛІ ТИ …
Розділ сімнадцятий
Тут поведінка Діани має пояснення, але нашим героям від того не легше
Не порадь йому так наполегливо Назар Шпиг залягти на дно й вкритися мулом — пішов би Юрко після уроків додому.
Та ним після розмови рухав протест. …
Розділ перший
Тут уперше побачимо Вогняного Змія, але його лиховісний господар лишиться в тіні
Темної холодної жовтневої ночі старою київською вулицею скрадався незнайомець.
Насправді цього чоловіка, як і кожного з вас, напевне хтось, та й знає. Не лише в Києві, …
Моєму дідусеві і Марі Тондельє
Я ненавиджу школу.
Ненавиджу її більш за все на світі.
Ні, навіть ще сильніше…
Вона зіпсувала мені все життя.
До трьох років, точно можу сказати, я жив щасливо. Я погано це пам’ятаю, але мені так …
Добре, коли після двадцяти років роботи льотчиком ти і в сорок ще відчуваєш задоволення від польоту; добре, коли ти ще можеш радіти з того, як артистично точно посадив машину: легенько натиснеш ручку, піднімеш невеличку хмарку куряви й плавно відвоюєш останній …
Розділ І
Сумнолистого жовтневого полудня брів Віка додому. Ніщо не радувало його – ні погожий суботній день, ані завтрашній вихідний. На душі в хлопця шкребли коти. І не ті коти, яких часто ще можна бачити в рамочках на стінах квартир …