Про які тільки дивовижні пригоди, що з ним траплялися, не розповідає Денискові й Варочці Валерка! І так розказує, що не одразу збагнеш, де правда, а де вигадка.
Хочете побачити оленя? — таємниче прошепотів він цього разу.— То я покажу.
— …
Тихо пливуть води Дніпра-Славути суне човен по спокійному плесі. Дід Микула сам править веслом; молода красуня-перевізниця, що біля нього, задивилася на зелені уз гір’я по правому березі ріки.
— Що це в тебе, діду, на грудях? – спитала згодом.
— …
Тої днини вона ніяк не могла працювати. Було дуже гаряче, духота нестерпна, а вітер котив тумани пороху по дорозі. А в Єрусалимі теж діялося щось незвичайне. На вулицях збиралися юрби народу, а довгий похід вояків провадив на гору Голготу якогось …
Далеко-далеко на Сході, в Арабії, жили колись три царі: Мельхіор, Каспар і Бальтасар. Та не тільки царями вони були, але й вельми вченими мудрецями, що вміли читати по зорях і з них провіщати майбутнє.
А саме в той час появилася …
Найперше убогим пастирям сповістив янгол Божий про народження Ісуса Христа. Та ось послухайте, що розповідають дуже старі люди.
Не пастирі дізналися про це перші, а волові очка, найменші з усіх пташок, що мали свої гнізда у вертепі при дорозі до …
З неба летіла додолу сніжинка. Вона була ніжна, легка, прозора, мов пушинка. І красива, мов зірка.
На землі стояв хлопчик. Він бачив, як падає сніжинка, і думав: «Ось вона впаде комусь під ноги і її затопчуть».
Ні, не треба падати …
Розлютилася баба-зима, вирішила все живе звести зі світу. Насамперед стала до птахів добиратися: набридли вони їй своїм галасом і писком. Подула зима холодом, зірвала листя з усіх гаїв і розкидала його по дорогах.
Нікуди дітися птахам; стали вони зграйками збиратися, …
Осінь – це дочка Діда Мороза. Старша дочка, бо є ще в нього молодша доня – Весна. В Осені коси заквітчані пшеничними колосками й червоними ягідками калини.
Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне, там холодом війне.
Любить Осінь ночами сидіти …
Край села у хмарах бузку стояла собі хата. Коло хати квітник, за квітником сад-город, а далі розлоге широке поле.
У квітнику красувалися маки, рожі, чорнобривці, у садочку стигли вишні, груші, запахущі яблука-антонівки, а в полі половіли пшениці. От вийшла з…
Приїхала Ксаночка в село до бабусі.
Та й така біда: стоїть вишня в спілих вишнях, наче у коралях, але ж равлик на гілці, рогатий – ще вколе. На городі маківки, молоденька морковочка, а хтось сидить у калині на межі та …
Сумний вертався похід із тілом геройського короля Юрія. Сумний увіходив у ворота города Львова.
Вийшли назустріч обидва сини, князі Андрій і Лев. Вони знали вже про лицарську смерть батька, бо тисяцький Іван Дмитрович із невеличким відділом дружинників гнався спішно наперед, …
Сумний вернувся князь Юрій Львович із батькового похорону до Дорогичина.
Тут став збиратися до виїзду і по двох місяцях осів уже у Львові на замку.
Зараз стали приходити туди посли чужих володарів, які бажали укласти союз із галицьким князем.
Краківський …
По смерті короля Данила поділилися його сини батьковими землями. Князь Лев панував у Галичі, Дорогичині, Перемишлі й Мельнику; князь Шварно в Холмі, Белзі й Червені; князь Мстислав у Луцьку, Дубні та Стожку. Дядько їх – князь Василько, як і за …
Князь Данило, вернувшись у Володимир, не мав спочинку. Мусів вести безнастанні війни, та Бог помагав йому, і він виходив із них переможцем. Не мав спокою теж і Мстислав Мстиславич у Галичі. Він за порадою галицьких бояр, прихильників мадяр, віддав свою …
Розійшлися вістки, що прийшла з Азії нечувана сила на половецькі степи – татари.
Половецькі князі, що вже тоді були християни, виступили проти татар під проводом свого найстаршого князя, Юрія Кончаковича. Але й він не міг устояти проти татарської сили. Мусів …
Сумно, повагом увіходив похід із тілом князя в ворота Галича і спинився перед теремом.
Княгиня, що вже дістала вістку про смерть чоловіка скоріше, сизою голубкою припала до мертвого тіла князя Романа і гірко-гірко ридала:
– Ой, чуло моє серце, чуло-відчувало, …
І зажурилися галичани по похороні останнього Ростиславича, князя Володимира, сина Ярослава Осмомисла.
Та й було чого журитися. Не лишив князь Володимир Ярославич наслідника по собі. Мав він, щоправда, двох синів, та обидва згинули в неволі в часі мадярських наїздів.
– …
Минали роки за роками. Під мудрою управою князя Ярослава розбудувалося й багатіло Галицьке князівство. Любив і поважав свого князя народ. Співці укладали в його честь похвальні пісні.
За працею й турботами про добро держави не дбав князь про себе. Він …
Не раз і не два висилав галицький князь Ярослав Осмомисл свої полки на допомогу іншим князям. Передусім радо помагав князям забезпечити торговельний шлях по Дніпру перед нападами хижих степових орд. Він добре знав, що торгівля – це одна з підвалин …
Галицькі залізні полки, вийшовши з Галича, подалися в столицю князя Ярослава Ізяславича в Луцьк. Тут уже теж приготовлялося військо до походу. Направляли щити й списи, гострили мечі, робили cтріли.
Дуже зрадів князь Ярослав Ізяславич, як тисяцький Тудор Єлцич зголосився в …
На галицькому княжому дворі чималий рух. Приїхали в гості до Ярослава Володимирковича два князі: пересопницький князь Володимир Андрійович, і луцький князь Ярослав Ізяславич.
Старий дворецький Мирослав Глібович метушиться, як молодик. Треба і кімнати князям-гостям приладнати, і подбати, щоб можна, як …
Невеселий вернувся князь Володимирко в Галич із походу.
– Надокучила вже мені оця війна! – казав він синові Ярославові, – ох, як надокучила!
– А то, батечку, не треба було починати її! – відповів на це княженко Ярослав.
– Ба, …
Задумався, важко задумався князь Володимирко, як разом з братом Ростиславом відпровадили батька Володаря на вічний спочинок.
– І що ж тепер?! – думав він. – Що тепер? Залишились ми вдвох на батьковому уділі, а на уділі дядька Василька теж два: …
Тепер могли Василько й Володар уже бути безпечні в своїх князівствах. Та не спочивали обидва.
– Забезпечити ще треба й західні межі перед ляхами – каже Володар.
– Ех, коли б я не сліпий! – сказав гірко князь Василько – …