Іскри догораючого вогнища рудими метеликами весело вилися в темряві і поступово меркли, піднімаючись у нічне осіннє небо. Там в неосяжній височині холодно мерехтіли міріади далеких зірок, які несли своє загадкове світло крізь морок тисячоліть і безмежність Всесвіту. І десь там, …
Від нашого дачного селища до міста лісом усього якихось там сім кілометрів, але місцеві мешканці вважають за краще пересуватися об’їзною дорогою, хоча так виходить утричі довше. Кажуть, буцімто на ділянці коротшої дороги крізь ліс, прямо перед самим спуском у яр …
Жила-була Куля… Не якась там особлива, а досить-таки звичайна, середня кулька. У неї було багато сестер – таких самих, як і вона – середніх, маленьких і зовсім дрібненьких куль. Були ще й великі сестри, які підходили до гармат. Проте вони …
Образити дуже легко, особливо маленького – це знає кожен…
Миле щеня бассет-хаунда знає це на собі. Насправді ж він не винен, що народився з коротенькими лапками – просто порода така. Але дехто з людей над ним потішаються, хоча самі-то й …
Космічний вихор, підступно захопивший розвідувальний корабель Тарланської імперії, протягнув його крізь неозорі дали космосу і викинув десь на околиці якоїсь задрипаної галактики, куди раніше не залітав жоден порядний зореліт. Коли прилади нарешті змогли нормально функціонувати, з’ясувалося, що корабель знаходиться на …
Життя прекрасне у всіх своїх проявах, хоч би якими вони були – з цим, мабуть, погодиться кожен. Бо навіть у найтемніші та безрадісні дні ні-ні, та й майне радісний промінчик світла, вихопивши з сірих буднів картинку, що зігріває душу.
Якщо …
На мальовничій київській землі, біля гомінливої річки Росавки розкинулося селище Росава. Чому так звалось? Мабуть того, що в селі було багато сімей на прізвище – Рос. Була там і славна родина кобзарів – 6 синів і батько. Найменшому – Федорові, …
Один долар вісімдесят сім центів. Це було все. Із них шістдесят центів — монетками по одному центу. Вона відвойовувала кожну монетку, торгуючись із бакалійником, зеленярем, м’ясником так запекло, що аж вуха палали від мовчазного осуду її скупості, викликаної надмірною ощадливістю. …
Фрікс і Гелла
У стародавньому мінійському Орхомені в Беотії правив син бога вітру Еола, цар Афамант. Двоє дітей було в нього від богині хмар Нефели — син Фрікс і дочка Гелла.
Зрадив Нефелу Афамант і одружився з дочкою Кадма, Іно. …
Була вся біла з чорними вушками — тому і звали її пастирі Чорновушкою, хоч правдиве її ймення було Гаїза.
Лежала на Вифлеємському полі в стаді кіз і овець, але не спала. Цієї ночі ніяк не брався її сон. Бо ж …
Годі й уявити собі май без того співака, його краси! І ночі ті наші весняні тихозорі утратили би весь свій чар, коли б світло їх тишини, скупаної в блідім сяєві місяця, не мережили дзвінкі тони солов’їної пісні. Та, мабуть, весна …
Було це року Божого 1048. На вулицях Києва — рух і метушня. Перед Софійським собором зібралося багато народу, а найбільше молоді.
— Княжну Анну сватають!!! — Княжну Анну хочуть у нас забрати!! — хто? — Куди?? — Бог зна, та, …
— Ту, мабуть,— каже старший з панів,— мав скриватися славний опришок Довбуш, що то довгий час був пострахом Косівщини. Гуцули оповідають, буцім в цій горі ховав він свої скарби, добуті грабунком. У них він героєм.
— Гарні в них герої! …
А сорокового дня по народженні Ісуса понесла Марія Дитятко до святині в Єрусалимі, щоб там по закону присвятити Його Богові і найменувати. І по закону жертвувала теж пару голубів і пару горличок.
І тої самої ночі з’явився Йосифові у сні …
Далеко-далеко на Сході, в Арабії, жили колись три царі: Мельхіор, Каспар і Бальтасар. Та не тільки царями вони були, але й вельми вченими мудрецями, що вміли читати по зорях і з них провіщати майбутнє.
А саме в той час появилася …
Було це дуже давно. Тоді ще, як Бог сотворив небо і землю. Першого дня Бог сказав “Нехай буде світло!”, а потім розсипав по небу щедрою рукою мільйони зірок – усі зірки, крім однієї, зовсім маленької.
Жаль стало маленькій зірочці, що …
Над Юдеєю скаженів грудень: то заметілі з розбійницьким свистом зривалися з хмурої засідки над головою, вертілися по землі в розхристаному відьомському танці, виючи, конали в кучугурах снігів; то раптом сіра нудьга цідилася додолу через крижане сито колючим зимовим дощем, заковуючи …
Найперше убогим пастирям сповістив янгол Божий про народження Ісуса Христа. Та ось послухайте, що розповідають дуже старі люди.
Не пастирі дізналися про це перші, а волові очка, найменші з усіх пташок, що мали свої гнізда у вертепі при дорозі до …
Сумний вертався похід із тілом геройського короля Юрія. Сумний увіходив у ворота города Львова.
Вийшли назустріч обидва сини, князі Андрій і Лев. Вони знали вже про лицарську смерть батька, бо тисяцький Іван Дмитрович із невеличким відділом дружинників гнався спішно наперед, …
Сумний вернувся князь Юрій Львович із батькового похорону до Дорогичина.
Тут став збиратися до виїзду і по двох місяцях осів уже у Львові на замку.
Зараз стали приходити туди посли чужих володарів, які бажали укласти союз із галицьким князем.
Краківський …
По смерті короля Данила поділилися його сини батьковими землями. Князь Лев панував у Галичі, Дорогичині, Перемишлі й Мельнику; князь Шварно в Холмі, Белзі й Червені; князь Мстислав у Луцьку, Дубні та Стожку. Дядько їх – князь Василько, як і за …
Князь Данило, вернувшись у Володимир, не мав спочинку. Мусів вести безнастанні війни, та Бог помагав йому, і він виходив із них переможцем. Не мав спокою теж і Мстислав Мстиславич у Галичі. Він за порадою галицьких бояр, прихильників мадяр, віддав свою …
Розійшлися вістки, що прийшла з Азії нечувана сила на половецькі степи – татари.
Половецькі князі, що вже тоді були християни, виступили проти татар під проводом свого найстаршого князя, Юрія Кончаковича. Але й він не міг устояти проти татарської сили. Мусів …
Сумно, повагом увіходив похід із тілом князя в ворота Галича і спинився перед теремом.
Княгиня, що вже дістала вістку про смерть чоловіка скоріше, сизою голубкою припала до мертвого тіла князя Романа і гірко-гірко ридала:
– Ой, чуло моє серце, чуло-відчувало, …