Минув кривавий час. Зросло мале та голе,
Змінився небовид і наше давнє поле,
На вбогість сіяне, заплакане ачей;
Змінилась суть людська й природа всіх речей.
Лиш не змінився звук і слово, повне гарту,
Поставлене нести свою одвічну варту
Біля людських …
Ти живеш на планеті
І йдеш по дорозі отій,
Де ще підуть нащадки;
Де Шевченко, і Пушкін,
і думний Шекспір
У симфонію людства
вплели голоси,
Заспівали до сонця.
Потрудися, мій сину,—
Будь годен землі,
Де знайшла тебе мати,
Де Шевченко, …
Вийду в степ, до синьої криниці,
Де не ліг мережами туман,
В небі тучі, як за Остряииці,
І щербатий місяць-ятаган.
Там шумлять, в зеленому розвої,
Сто дубів, як велетні круті,
Сплять в курганах віковічні вої,
В святості і в тихій …
… І як ти міг крізь далі дикі
Вкраїну вимріять свою?
Коли навкруг неволі крики,
Догмато-монархічні пики
І світ прекрасний у гною;
Та біля царської гнилоти
Ще одописні холуї
З пейзанським лаком.
Що твої
Рядки надії та скорботи?
Усе не …
Як жаль, я, парость інших літ,
Родивсь в далеку, іншу днину,
Не розділю твій чорний світ,
Собі узявши половину.
Щоб не раділи злі пани
І щоб не сохнути журбою,
Я б поділив тюрму з тобою
На двох. Тюрму і кайдани.…
Ревуть твої сурми, рвучи все минуле луною,
А зорі твої рожевіють
крізь ночі, крізь бурі зі мною;
А дзвони твої все гудуть,
все гудуть, бо потужно відлиті
З ножів і сокир,
із пожарів, з неволі й блакиті.
У дзвонах тих …
Із циклу “Пісня Тараса Шевченка”
Ти приходиш до мене
не раз і не двічі
Повідати про муки
глухі і заковані,
Як шаблі твої сяли
у клекоті січі, –
Як росло твоє серце
в Шекспірі й Бетховені.
Ти приходиш із тучами…
Гілку верби від Тараса з неволі
Везли на Вкраїну, на самольоті,
Вона почала проростать поволі
Серцем зеленим
В своїм клопоті.
Через мотори і хмари-гори
Кинула пагони, як у діброву,
В радіаційні важкі простори
Сипала жовту пергу медову,
Прагла землі у …
Знову йдеш по землі од високої сивої кручі,
Тільки груди не палить ні гнів, ані сльози пекучі,
Одгриміло століття, за ніччю, за чорною млою,
Ожило твоє серце, повите людською хвалою.
Інші люди живуть, інші зорі палають, як в горні,
Ти …
І
Коли течуть криваві ріки
В степах, опалених вогнем,—
Прославим скривджених навіки,
А кровопивців прокленем!
Розбили хату і кімнату,
Взяли .добро у трудні дні,
Та віру, зоряну й крилату,
Не спопелили на вогні!
Святе, нетлінне наше слово
Горить, як віщий …
Ось вона, твоя важка могила…
Тополиний гомін,вдалині
Пролетіла чайка, прошуміла,
Серце обентежила мені.
Чорна ніч, столітня і зловісна,
Не спливе, не принесе біди.
Може, чуєш, як лунає пісня?
То ідуть брати мої сюди!
Не прощавшись, прийдуть вони знову,
Звільнені від …
Ще крайній камінь урочисто
Кладе натруджена артіль,—
Вже на мости й дороги міста
Виходять люди звідусіль.
В Поліссі, Ніжині, в Основі,
В Трипіллі, Каневі — сюди, його
Відчуть в душевнім слові
І воскресити назавжди.
Відчуть, як вітер стяг полоще
Під …