З голови він аж рудий.
Сам пістряво-сивий,
Але довшої дуди
Бачить не могли ви.
Причесавши свій чубок,
Одуд взявся за урок.
Сів за книгу: — Ду-ду-ду.
Скоро в школу я піду.
Не вилазь з гнізда, одуде.
Не сміши лісного люду.…
Не лінивець і не сплюх
Гість північний — омелюх
Влітку тут він не буває,
Лиш на зиму прилітає.
Скаче він по горобині
В червонесенькій хустині,
Одне гронце оббирає,
А на інше позирає.
Птах в роботі не скучає,
Всі дерева облітає,…
Цвінь-цвень! Пінь-пень!
Добрий день! Добрий день!
Хто ж оце мене вітає —
Славка а чи щиглик?
Підлітає і сідає,
Голосно співає.
Треба ж так от помилитись —
Не впізнав я був синиці.
Співучої жартівниці.
Прилітала ж ця синиця
Узимку щоднини,…
– Мишко, мишко, де була?
– Ген на тім кутку села.
– Що ти там робила?
– Котиків ловила.
Всіх загнала в пастки,
– А що заробила?
– Два кільця ковбаски
Та хліба окрайчик
Завтовшки у пальчик.
– Де ж …
Малинка жила зі своєю бабою в дерев’яній хатині. До хатини тулився круглий садок, повний молодих і старих вишень, над якими гуділи в час розцвіту хмари хрущів. Колись там кувала зозуля за тином, під яким ростуть зозулені черевички, але тепер її …
Тільки двері десь — «рип-рип!» —
хтось на них одразу — стриб!
Упаде сухий листок —
хтось на нього зразу — скок!
А шелесне папірець під рукою тата,
хтось — такий прудкий ловець! — враз його хапати!..
Хто ж цей …
Вчора, точно серед ночі,
в нуль годин і нуль хвилин
раптом я розплющив очі,
бо відчув, що не один:
з новорічної ялинки
хтось чужий на мене зиркав!..
«Хто ви!» — вичавив я з себе
і від жаху аж зомлів.
«Прилетіли …
Світило сонце, птах співав,
а я — додому крокував.
Аж раптом із-за рогу
з гучним веселим «гав!»
рудий і клишоногий
з’явився пес — і став!
— Привіт, кудлатохвостий! —
я привітався з ним.
— Ходім до мене в гості,
ти, …
Любий друже мій, юннате,
Уявляєш, скільки птах
Може нищить, поїдати
Гризунів, черви, комах?
Таж птахи із нами в спілці —
Поля й лісу сторожі:
Сови, дятли, серпокрильці,
Щиглі, одуди, чижі…
Тож як стрінеш непутящих,
Що біжать поза двором
Видирати гнізда …
Шелюгами, осокою
Льоня йшов із вудкою.
Птах майнув понад рікою,
Впав на воду грудкою.
Враз пірнув і знявсь хутенько,
Блиснувши рибинкою.
Ну й пташина: коротенька,
З голубою спинкою.
«Дай же тут і я закину»,—
Став хлопчина з вудкою.
А пташок …
Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Найдорожче”
Каламбур
З коси бузько летів на балку
(косар косу там брав на брус),
і сів бузько в дворі на балку,
на довгий дерев’яний брус.
Дмитро Білоус. “Диво калинове”. Вірші. Художник Олександр Кошель. Київ, видавництво …
Ця книжка-картинка художника Г. Глікмана і поета Д. Білоуса розповідає дітям про диких тварин України.
А я зайчик-побігайчик,
З’їв би хлібця я окрайчик,
Та немає на біду, –
Їм капусту, лободу.
Ворог з’явиться – куниця,
Вовк чи рись, а …
Сонечко встає, і в росі трава,
Біля школи в нас зацвітають квіти,
Вчителько моя, зоре світова,
Де тебе питать,
Де тебе зустріти?
На столі лежать зошитки малі,
І роботи час проганяє втому.
І летять-летять в небі журавлі,
І дзвенить дзвінок
Місяць виклепав підкову
І сміється: — Це моє.—
А коваль говорить: — Знову
Щось заліза не стає.
Місяць другу дзвінко клепле,
Поклепав і зник, і зблід,
У горнилі місце тепле,
На ковадлі синій слід.
А коваль розгнівавсь дуже,
Фартушину зняв
Блискавиця блисне в гонах,
Загуркоче грім, як звір.
Сотня поясів червоних
Упаде із неба в двір.
Ну, а ми за тим простежим,
Як заб’ються ручаї,
Поясами підпережем
Білі платтячка свої.
Вірі Павлівні в дарунок
В школу пояс понесу,
Наче блискавки
Хвалилася гречка-
Чорновершечка:
— Встану з сонцем попереду,
Вип’ю дощик і росу,
Наточу я в кухлі меду,
Людям в хату понесу.
А ячмінь їй у одвіт:
— В мене теж хороший цвіт,
У колгоспі мене знають,
З мене пиво на
Наш струмок біжить в долині,
Стугну-річку знаєш ти?
У Дніпро із нею плине,
Де лежить село Плюти.
А з Дніпром у Чорне море
Шлях-дорога немала,
Під високі сніжні гори,
До грузинського села.
Гей, кораблику школярський,
Швидше, дужче пропливай,
У кубанський,
З півнем в нас — одна морока,
Він ночує на току,
Тільки ніч заплющить око,—
Він уже й ку-ку-рі-ку!
Вже йому давала проса,
Хліб покришений, що є,
Поклює, погляне скоса,
Потім знову за своє.
Ну, а тільки ляжу в ліжко,
— Мамо, мамо, пошийте ковдру
Із осіннього листя в лісі,
Щоб зелені, багряні, жовті
І легенькі, немов метелики,
Біля мене жили листки.
А бабуся розкаже казку
Про героїв у Волгограді
І під ковдру з листків осінніх
Покладе мене тихо спать.
Вечори, як сиві котики,
В нас ночують у дворі,
З ними вітру теплі дотики,
Промінь синьої зорі.
Перший бавиться з дитиною:
— Люлі, спи, мале, пора.—
Другий ходить за долиною,
Ясні проліски збира.
Третій вечір в кузні дзенькає,
Лемеші кує,
Із самого раннього ранку,
Неначе пройшли весілля,
Летіли, кружляли білянки
В байраки, луги і поля.
Полотна послали льонові
Од гаю по хатній поріг,
Садам роздали по обнові,
А мати сміється: — То сніг!
То,— каже,— із раннього ранку,
Неначе пройшли
Кіт-воркіт біля воріт
Чеше лапкою живіт.
З’ївши мишу-побіганку,
Що робити по сніданку?
Чи погнати біля хати
Вслід за голубом-гінцем?
А чи вуси-довгоруси
Почесати гребінцем?
Що робити, кіт не знає
За ворітьми у кущі.
А над ним веселка грає,
Золоті несе
Оженився горобець
На старій синиці,
А синиця як синиця —
Плете рукавиці.
Щоб тепліше горобцю
На снігу, на морозцю —
Чи сінця внести покіс,
Чи по дрова бігти в ліс.
Є ще в неї інщі дари:
Є ціпок-ясенець,
Круглі сині
Зайцю довговухий,
В лісі щось гуде.
Слухай мене, слухай,
Мисливець іде.
Заєць той хитрющий
Скік та скік.
— Я з мисливцем дружбу
Заведу навік.
Буду йому ранками
Роси стрясать,
Буду йому в південь
Дітей колисать.
Йди, мисливцю лютий,
Баюньки-бай,
Зайця-побігайця