Вірші про природу — сторінка 2

Спочине звечора в темному лузі,
Де в синій заводі чайка кигиче,
А потім купається собі в галуззі,
Гніздо лаштує, буслиху кличе.…

Над полями промені,
Зірка чиста.
На полях пшениченька
Колосиста.

Гей, гей, вся умита,
Теплим сонцем оповита
На полях пшениченька
Колосиста.

А за нею простори
І з дубами,
Білі хмари плавають
З голубами.

Гей, гей на просторі
За колоссям, наче в …

Ой летіла птиця —
Пе-ре-пе-ли-ця.
Не під небесами —
Житами, вівсами,
Гречками медвистими,
Пшеницями чистими.

Хвалилася птиця —
Пе-ре-пе-ли-ця:
—    Здрастуй, спілий колосе,
Ясна зірко,
Діточок я вивела Аж семірко!

—    Не хвалися, птице,
Пе-ре-пе-ли-це!
Під моїми ж вусами,
Світлими …

Соловейку-солов’ю
Я приспівочку зів’ю,
Свіжу та барвисту,
З золотого листу.

З того листу, що в долині,
На кленині, на калині,
На березовій корі,
На дубочку угорі.

Листя, листя, не шасти,
Соловейка захисти
Од важкого грому,
Вітру-бурелому.

Од яркої блискавиці,
Щоб …

Бабуня-трава, жовтокоса й тиха,
Глянула з-під снігу, а в небі сонцем.
Глянула  вдруге — жайворон  в’ється,
Молоточками дзвонить в синю тарілку
— Еге ж,  виходьте,  мої травенята,
Березень!

І висипали малі травенята
Рястом, проліском,   білим   роменом,
В луг, на подвір’я, …

Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.

На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
Та й повороту теж нема.

Кудись пішла, …

Сива матінка зима
Молоду яличку
Одягала крадькома
В снігову спідничку.

Обтрусило ялиня
Снігову спідничку,
Бо зелене убрання
До лиця яличкам.

У своєму убранні
Юні ялинята
Дуже милі, осяйні
В новорічні свята…

Ходять хмари в небі синім.
Місяць Вересень прийшов.
Сповнивсь вереском пташиним
Тихий затишок дібров.
Позлітавшися у зграї,
Різне птаство молоде
В крилах сили набирає
І відльоту в вирій жде.
Бо пташки дзвінкоголосі
Знають – літа вже нема.
Хоч і тепло …

Вітер пензлика узяв,
Вітер сонце малював!
– Раз, – промінчик,
Два – промінчик…
Сів вітрисько на ослінчик,
Із чола він витер піт:
– Я живу чимало літ,
Та від спеки й на малюнку
Я не маю порятунку.
Намалюю білолиці
Ще …

Гляньте, снігова бабуха
Виглядає, мов без духа,
Похилилась голова,
Поламалася нога.

Як на сонце баба гляне,
То відразу тане-тане,
Ну, а сонце, теплий гість
Пригріває, мов на злість.

На кущах в старім саді
Розкричались горобці:
Чір-чір-чір, чи баба знає,
Що …

Та це ж весна,
Бо тане сніг.
Дивись, струмок
Згори побіг.

Шумить вода,
Ламає все,
Весна іде,
Тепло несе.

Шумить, гуде
Веселий гай,
І гомонить: „
Вставай, вставай!

Розтане сніг,
Зима мине,
Земля кругом
Цвісти почне.

Дітей малих
Веселий рій…

А від…
А від вітру і від сонця засмагає в хлопця ніс.
А від сонця і від вітру виростає дужим ліс.
А від літа, а від літа зеленіє білий світ,
А від літа діти-діти, як рясний вишневий цвіт. 

А від …

Сперечалися хмаринки,
швидше хто вдягне ялинку,
враз посипали сніжинки —
всі ялинки в кожушинках.

А чия гарніша шуба?
В кого тонша, в кого груба?
Сперечалися хмаринки,
аж закінчились сніжинки. …

Хма-хмаринка-веселинка ночувала на горі,
Зачепилася за роги поплямованих корів.
І просила, і молила: відпустіть, я полечу,
Відпустіть мене у небо, а інакше — намочу!

Хма-хмаринка-веселинка сумувала до зорі,
Ночувала в полонині, намочила всіх корів.
Намочила нам травичку, полила водою жаб,…

Питався кульбаба-онучок в бабусі:
Чому я, бабусю, кульбабою звуся?
Чому не кульхлопчик або кульонучок?
Таке от питання давно мене мучить.

Бабуся білява кульбабі-онучку
Всміхається щиро, бере його ручку.
«Ходімо, маленький, пора вже обіду,
Спитаємо разом в кульбаби-кульдіда!».…

Новину сьогодні зранку
День вчорашній нам приніс:
Білі стріхи, білі присьби,
Біле поле, білий ліс.

Ліс стоїть такий поважний,
Мов дідусь старий та сивий.
Погляда на шлях широкий,
На просторі білі ниви.
Темні сосни та ялини
Простягли далеко віти
І …

Хто стоїть там за селом? —
Сніжна баба з помелом.
Тільки сонце засвітило —
Слізки із очей пустила.
Як ще дужче припекло,
Упустила помело.
А як сонечко пригріло,
Розігнавши хмари злі,
Сніжна баба похилилась
І заснула на землі.
Біля нашого …

Христос воскрес! Заграли срібні дзвони
І сум страсний, мов сніг останній, щез,
І ми, вернувшись з церковки додому,
Співаємо гуртом „Христос воскрес!”

Христос воскрес!
Прокинулась природа:
Пташата гимв виспівують Весні,
Полями лине теплий вітру подих
І будить перші квіти весняні.…

Сьогодні вранці рано ще ,
Лиш сонечко зійшло,
У мене під віконечком
Щос ь дивнеє було :

Постукав тихо дзьобиком
Малесенький пташок,
Я глянула — мов листячко
Злетіло із гілок.

А то пташки розсілися
На кущиках, в траві
І заспівали …