Розімлілою від полуденної спеки вулицею проїхало пошарпане авто. Ліниво мугикнувши, воно обігнало млявого велосипедиста і, звернувши за ріг, зникло десь у провулку. Незабаром за ним туди ж подався і велосипедист. Вулиця зовсім спорожніла, лише спекотне марево ледь тремтіло над тротуаром.…
Образити дуже легко, особливо маленького – це знає кожен…
Миле щеня бассет-хаунда знає це на собі. Насправді ж він не винен, що народився з коротенькими лапками – просто порода така. Але дехто з людей над ним потішаються, хоча самі-то й …
Цього року серпень видався спекотним, як ніколи. Надвечір у залізобетонній багатоповерхівці зовсім не було чим дихати. Тому я вирішив на час відпустки поїхати у село до тітки. Там, на березі звивистої Кружалки добре відпочивати в задушливий полудень під покровом розлогих …
Ой чули ви чи ні, та одного разу три вовки зібралися риби хвостом наловити. І хоч це повністю суперечило логіці, та вовків це не зупинило.
Отож, з чого все почалося? А з того, що спочатку вели вони розмову про те, …
В той день, коли кожен бачив світ по своєму, маленьке колібрі намагалося розгледіти своє. І хоч для кожного — своє, це щось завжди різне, для колібрі своє — було ще незвіданим.
Одного разу, присівши на гілці, побачило колібрі як віслюк …
Якось увечерi, коли темне i тепле небо всiяли перлистi зiрки, дiд Свирид, пихкаючи чудернацькою рiзьбленою люлькою, розповiдав менi про своє дитинство. Iскристi метелики весело кружляли навколо палахкого вогнища, наче в чарiвному дивовижному танцi. Десь у глибині таємничого лiсу несміливо тьохнув …
Жартівливий монолог песика…
Мої старі, нібито цілком пристойні люди, чесно… тільки їх весь час чомусь тягне мене повчати, як слід правильно жити: постійно щось намагаються втлумачити. Іноді навіть виникає непереборне бажання щось заперечити, посперечатися, але я мовчу – бо вони …
Багряні відблиски сонця, яке вже зайшло за небокрай, останніми вугіллями дотлівали за високими зубцями стародавніх Безславних гір. Похмурі тіні вершин потягнулися зголоднілими пальцями від пустельних передгір’їв через кам’янисту рівнину до самотньо мерехтючого вогника серед великих каменів на узбіччі широкого тракту. …
Було це не так вже й давно — між учора і минулим роком. Але головне, що було.
Тож, йшов собі ведмідь сердито мугикаючи під ніс. Сонце світить — а йому байдуже. Пташки співають — а він бурчить. Все не так …
З червоного вогнища блідо-оранжеві іскорки охоплювали жовто-зелене листя різноманітних дерев. Вдалині, під блакитним небом виднілася синя річка, над якою кружляли пташки із фіолетовим забарвленням.
Тато ведмідь і малюк поверталися вузенькою стежкою додому. Раптом над ними майнув білокрилий лелека. Поважний птах …
Жартівливий монолог рудого кота
От усі кажуть, що я буцімто шельма, а ще обзивають нахабним рудим хитруном… навіть якось прикро стає. Ну, самі поміркуйте: по-перше – я ж не повністю рудий, а тільки місцями, та й не те щоб рудий, …
Ш-шух… ш-шух… – розмірений рух мітли заворожував, підкоряючи неквапливі думки монотонному ритму. Теплий літній ранок вихідного дня здавався незвичайно чарівним. Кілька спритних горобців з радісним цвіріньканням задоволено порпалися в теплій калюжі, яка ще не встигла повністю висохнути після нічного дощу. …
Космічний вихор, підступно захопивший розвідувальний корабель Тарланської імперії, протягнув його крізь неозорі дали космосу і викинув десь на околиці якоїсь задрипаної галактики, куди раніше не залітав жоден порядний зореліт. Коли прилади нарешті змогли нормально функціонувати, з’ясувалося, що корабель знаходиться на …
Сьогодні нарешті настав довгоочікуваний вихідний. День видався напрочуд казковий. Білі легковажні пушинки, плавно погойдуючись у морозному повітрі, задумливо линули до землі і дбайливо вкутували її чистим сніговим покривалом. А коли сніжинки, що вже нарешті вгамувалися, починали було тихо задрімувати, занурюючись …
Наш спільний домашній улюбленець Хомка постійно щось пережовує. Це виглядає дуже потішно – його пухкі щічки так і ходять ходуном, лише іноді завмираючи на хвилинку, коли він швиденько роззирається навкруги. І як тільки йому не набридає невпинно їсти? Це ж …
Коли вечірні сутінки починають потроху згущуватися, поступово розмиваючи обриси дерев і будинків, настає час темної ночі, сповненої загадковими, а часом навіть і лякаючими звуками. І навіть, якщо на небі сяє молочно-білий місяць і мерехтять пустотливі зорі, тут унизу, в гущавині …
Плюшеве іграшкове цуценя Кузя, якого одного разу під Новий рік привезли в подарунок із далекої столиці друзі родини, вже багато років було спільним улюбленцем дітей Господині дома. Цуценя швидко звикло до свого становища та сприймало його як належне. А коли …
Як сказав колись Ральф Волдо Емерсон: “Життя це подорож, а не пункт призначення.” Напевно, кожному відомо, що будь-яка подорож, коротка або нехай навіть найдовша, завжди починається з одного першого кроку, за яким обов’язково має бути історія, а вже яка – …
Життя прекрасне у всіх своїх проявах, хоч би якими вони були – з цим, мабуть, погодиться кожен. Бо навіть у найтемніші та безрадісні дні ні-ні, та й майне радісний промінчик світла, вихопивши з сірих буднів картинку, що зігріває душу.
Якщо …
Одного спокійного ранку увірвалася до домівки бобра-кравця дуже сердита лисичка та й почала висловлювати свої невдоволення.
— Набридло мені за зайцями ганятися! Набридло вигадувати усілякі хитрощі, щоб їх упіймати. Цілісінькими днями те і роблю, що бігаю та бігаю, а наздогнати …
Мабуть, кожному з нас відомо, що коли маленькі дітки потихеньку виростають і згодом перетворюються на дорослих людей, вони припиняють нянькатися зі своїми улюбленими іграшками. З цим нічого не вдієш, бо вже так влаштоване життя. Тому, коли діти господині дома виросли …
Життя сповнене усіляких несподіванок і сюрпризів, а вже які неймовірні історії часом воно підносить, що й не кожен казкар здатен вигадати! І що найголовніше – те, що вони справжні й абсолютно правдиві. Втім, посудіть самі…
В однієї доброзичливої господині жила-була …
У темному запорошеному кутку вагонного депо на іржавих рейках стояв на самоті старенький пошарпаний Трамвай. Знічев’я він згадував свою, тепер уже далеку молодість, коли ще бадьоро бігав по вулицях, радісно стукаючи колесами і виблискуючи яскравою червоною фарбою на гладеньких боках. …
Неподалік овочевої ферми діда Пилипа, на пишно квітучому лугу височіє глиняний пагорб. Та ви й самі його, мабуть, сто разів бачили, коли переходили вузьким містком понад радісно дзюркотливим струмком. От як раз праворуч пагорб і стоїть.
Скільки разів, бувало, інші …