Годованець Микита Павлович — сторінка 13

Ворона мовчки слухала Шпака.
Ворону Шпак сердито розпіка:
— Ти в дружбі нерозбірлива така!
Кого собі обрала другом? Віслюка?
Зв’язалася з цим ледарем і дурнем.
Дружила б з ким розумним і культурним!
— Та ні! — Ворона з усміхом Шпаку.—…

Поклажу претяжку
З далекої дороги
Кінь ледве ніс на гострому хребті:
Губив сльозу гірку,
І підгинались ноги,
Немов стеблинки ті.
Насилу
Говорить Віслюку,
Товаришу в путі:
— Ох, друже милий,
Валюсь, безсилий,
З ніг.
Чи ти б мені
Хоч трошки …

Схопив Хижак малого Солов’я.
Нещасний умирать не хоче:
— Шановний Яструбе! Який наїдок я?
Он велетень Орел під хмарами клекоче,
Так ти
На нього налети! —
А Яструб: — За великим не ганяю.
А потім же — я друзів не …

Оса вподобала Жука-гнойовика:
— Вже досить з горем биться
І для солодкого куска
І день і ніч трудиться!
Настане рай мені тепер! —
Дбайливий муж на перший ранок
Коханій жінці на сніданок
Балабушку припер…
Оса — холодна, люта, зла —…

Вовк на село побіг під Бабине вікно.
Почув: розмова йде в хатині,
Говорить Баба капосній дитині:
— Марудишся! Пора вже спать давно!
Не вередуй! Он вова близько,
Віддам тебе вовчиську! —
Вовк жде та й жде,
А Баба щось не …

Зевес створив Людину для життя,
Але забув надать їй почуття.
Без почуття яке життя людини?
Як деревини.
Покликав бог Увічливість,
Розсудливість
І Обережність,
Любов
І Безсоромність.
Три перші кажуть богу:
— Шануючи Любов, їй даємо дорогу.—
Любов з подякою в …

Могутній Лев, підкорений любов’ю,
Покинув рідний кут, в незаймані ліси
Прийшов, стекти готовий кров’ю
Заради юної краси:
Кохання сила
Левине серце підкосила.
А Батько любої, лукавець і хитряк,
Сказав йому з поклоном так:
— О друже наш, могутній друже!
Ти …

— Ось я його, обийбоку, притисну!
За носа укушу, під вухо свисну.
Не тільки свиту латану здеру,
А й сорочину скину, заберу,
Царя природи гордого скорю! —
Гукнув морозний Вітер-свистопляс.
Подув, сердитий, буйний, грізний,
Прохожого схопив, мов богатир залізний,
Що …

— Чого ти розшумівсь, як в бурю ліс? –
Питає Голова, задравши ніс,—
Вари, що я тобі наклала,
Не думай — ти усіх начал начало! —
Живіт забуркотів:
— Давно сказать хотів:
Живеш ти зависоко,
А хто тебе годує добрим …

Зевес сьогодні бенкетує,
Справляє свято весняне.
Булькоче піняве хмільне,
І стіл заставлений парує.
Геракл на святі — голова:
При вході всіх гостей стріва,
Бокали пінної підносить,
І пити-їсти щиро просить,
І сипле ввічливі слова.
Аж ось всі гості пораділи:
З’явився …

Як хмара в темну ніч рядном повисне
І зірка в небесах ані одна не блисне,
Життя в селі
Поволі завмирає, –
Підходять злі,
Голодні вовчі зграї.
В пітьмі північній скавуління
Звучало грізно, як веління.
В однім дворі зчинилась метушня,
Гарчання …

Хоч Знахарі ховать померлих не ходили,
Бо Знахар там — як мертвому кадило,
А ось прийшов — хто скаже геть іти?
Померлого брати
Його вітали любо,
Хоч, поки брат не вмер,
Їм Знахар не дивився в зуби —
Чотири шкури …

По вулиці Віслюк-дивак
Ледь плентався, безсилий,
І лементів нудливо так:
— Мій батько милий,
Напевне, був заморений Ішак.
Діставши від батьків ознаки роду,
Не лізу я в глибоку воду,
Не чванюсь силою перед Волом,
Не залізаю до Коня у ясла,…

Зібравшись мандрувать, Синам
Дбайливий Батько коней здав глядіти:
— Для мене коні — діти,
Тому заповідаю вам:
Як будете здорові та живі,
Пантруйте їх, як ока в голові! —
Клянуться Батькові Сини:
— Не коні — звірі будуть до весни!…

Господар вік прожив, тепер не зна —
Кому добро лишить? Синам?
Так ледарі, що тільки світ каляють,
Не хочуть працювать, а п’ють, гуляють.
Позвав синів:
— Подзвонять скоро по мені.
В свій час
Подбав
Про вас.
В саду великі скарби …

Домашня Миша заздрить Кажану:
— От де ловкач! От де хитруха!
Такому скрізь житуха,
Такий ссе мамку не одну.
Вбереться, де Мишва:
«Я,— каже, – ваш рідненький брат!»
До птахів залетить, бува,—
І там йому,
Крилатому,
Всяк рад…—
Так Миша …

Хурщик тягар провадив на волах.
А, знаєте, який у горах шлях?
Загнав важенну хуру
В страшну баюру.
Півдня промучивсь чоловік,
Волів батурою посік,
А вибратись незмога,
Потрібна допомога.
«Гермесе! Ти з людьми в ладу:
Допоможи, бо пропаду!»
Гермес люб’язний взявся.…

Воли
Везли
Поклажу претяжку,
А поруч Вівці йшли
По моріжку.
Так юрбище кричало,
Аж у вухах лящало.
— Чого ви кричите?
Рвете
Надсадно голоси,
Уткнувши в куряву носи?
— Ми кричимо на всі роти,
Щоб легше вам було тягти!
Отак …

На полі Никодим говорить Климу:
— Пшениця на порі, вже час косить!
До Друзів треба йти просить:
Як ланкою прийдуть, — зметуть в одну годину.
— Тікать! Тікать! — пищать Жайворонята,
Що їх гніздо було на тім лану.
— Не …

З своїх висот злетів Орел похмурий
І сів у двір, де порпалися Кури.
Поглянув на Курей спогорда і велично
Та й каже іронічно:
— Ох Кури, Кури! Живете
Ви надто бідно
І, бачу, умрете
Так само жалюгідно.
Вас не згадає …

Дбайливий Покупець придбать Осла хотів,
Та мав свою він думку про Ослів:
Не купувать вухатої худоби
Без проби.
А Продавець: – Не дам. Залучиш —
Роботою замучиш.
— Та ти не бійсь! — Дбайливий промовля.—
Ходи зі мною й ти, …

Навпочіпки Дідусь зігнувсь над дичкою,
Любовно шепотів, кріпив непевний низ,
Прищепу приладнав насмоленою мичкою
І золотий ренет в уяві гриз.
Збитошні Хлопчаки вертілись за плечима,
Сміялися лукавими очима:
— А чи розумно це? Чекать роками,
Коли ця щепа зашумить гілками?…

Чудова Курочка в Господарки була:
Сокоче у дворі, немов музика грає,
Гребеться, черв’ячки збирає,
Гуля по обійсті,
А головне — несла
Яєчка золоті.
Хазяйка в радості, мов мак, цвіла,
Не шкодувала зеренця:
— Їж та неси мені по два яйця! …

Тягнули віз Бики з великою вагою.
Колеса скрип та скрип, аж голосна
Над степом поплила луна.
Питаються Бики, хитнувши головою:
— Чом, навіжені, скрипите? —
Колеса їм на те:
— Чого ми скрипимо?
Хай люди скажуть:
Тягар ми веземо,
А …