Жив собі прапорщик, звичайнісінький прапорщик, зовсім ще молода людина.
А залишився в армії не через те, що дуже військову службу шанував, а з простого розрахунку. По-перше, робота неважка — це тобі не на селі вилами махати, по-друге, гроші непогані платять. …
Встала Зоря-Зоряниця, красна дівиця, раненько, вмилася гарненько та й попливла небом подивитися, що воно за ніч на землі змінилося. Стала над полем, дивиться, а там селянин засмучений стоїть, а жито навкруги потовчено-потолочено, в жмутки закручено.
Звів селянин погляд догори й …
Був собі пан, у неділю надів червоний жупан та до сусіда в гості, розім’яти кості, тільки за подвір’я, як несе вітер
гусяче пір’я. Схопив він пір’їну і мерщій у скриню. Ач, який молодець! Тут і приказці кінець, а казка починається.…
Жила-була одна сім’я. І все у них ішло на лад. Батько в полі влітку працював, а взимку збіжжя та людей підвозив.
Мати — Марією її звали — дома господарювала. І на радість їм росла дочка-ягідка Любочка. Здавалося, так і мине …
Жив-був собі чоловік із жінкою. І що вони не робили, як тільки не бідкались, а життя на добро не повертало. Хата
майже по самі вікна в землю вросла, а ще ж не так давно останній гвіздок у крокву забили. Копійку …
У балці на роздоріжжі чорніє згарище, мабуть, корчма була. Сама піч та димар лишилися. По дорозі до згарища козак скаче, у нього сагайдак за плечима, а попереду пси біжать, козака – стрільця охороняють.
Під’їхав стрілець до згарища, а з-за димаря …
Жила собі молодиця. Чепурненька жіночка, до роботи беручка. І мала вона котика — Тимошку. Котик пухнастенький, сам рудий, а очі зелені. Дуже вже вона любила того котика, бавилася з ним. На руці носила та жіночка чарівну каблучку, бо ще як …
Лежав на березі Камінь і дивився в море. Хтозна-скільки років минуло, а Камінь усе думав, і глибокі зморшки укрили його кам’яне чоло. Скелі що породили його, пишалися ним, бо він був не простий камінь, а думаючий.
Та ось якось набігла …
З’явилась якось в одному селі жінка з дочкою, оселилася та й живе собі тихо і мирно. Але, видно, не проста
була, грамоти знала, навіть сам староста до неї ходив, коли треба було казенний папір розібрати.
Жила вона та й занедужала …
Високо в небі пропливала мати-хмара. Багато-багато дочок-сніжинок було в неї.
Але найбільше любила вона одну, найбілішу, найкрасивішу Сніжинку. Тільки й чула вона:
— Будь обережна, доню, не сідай на краєчок хмари — дочасно на землю впадеш!
І доня росла, шубка …
Був собі цар. І була в нього дочка. Любив та годив їй батько, служниці за нею
доглядали і свої, і чужі з тридев’ятого царства. З ранку до вечора служниці над нею клопочуться, мало ноги їй не переставляють. А дівча росте, …
Був колись один тесля, і так йому дошкулили на рідному місці, що взяв він струмент, покинув усе інше й пішов
світ за очі. Довго йшов чи ні, аж ось підійшов до річки, дивиться — млин стоїть, підійшов ближче, а воно …
Колись на галявині було озеро, але воно все висихало, висихало, поки не лишилась від нього невеличка калюжа.
Та хоч і невеличка, а гонору в неї на все озеро. І якось восени, коли дощі поповнили її водою і, відповідно, гордістю, впала …
У старі-престарі часи, коли ще вода від потопу навкруги буяла, пішла жінка в тій воді білизну прати. Коли бачить:
пливе до неї цурпалок, та такий дивний, наче дві дитячі голівки з обох кінців у нього. І самий цурпалок наполовину світлий, …
На коштовному килимі висів оздоблений діамантами кинджал. Срібна чеканка на його піхвах стерлась, візерунка майже не було видно, але камінці блищали, як і раніше, і кинджал ними дуже пишався.
Бо кожний камінець з’являвся на його піхвах на згадку про бої …
Служив у славному Війську Запорізькому богодухівський козак Микита. І одного разу зчепились козаки з татарами. Добре таки побились, і дісталось Микиті так, що непритомним виніс його добрий кінь з тієї січі в ліс. Та й пішов кінь у лісі попасом, …
На підвіконні, залитому сонячним промінням, у горщиках стояли поважні насуплені кактуси, неначе товсті зелені їжаки.
— Що б робили ці люди, якби не було нас? — пихато говорив один.— Чим би вони прикрашали свої підвіконня?
— І то так,— вів …
Ліс. Вечір. Закутані в пухнасті кожухи сплять ялинки. Замети закрили потворні пеньки та трухляве листя. Де-не-де впаде з дерева шапка снігова, і знову тиша. Морок нечутно лягає у лісі, і скоро голодні вовчі очі виглянуть із хащів. Іде лісом дівча. …
Вкрав хтось у царя дочку, і куди ділась — ніхто не знає. Хто не шукав — ніде нема. Тоді цар послав своїх гінців по
всій країні — хто царівну знайде, той з нею під вінець піде, ще й півцарства йому …
Жило-було Горе. Одна нога у нього була — зате яка! На ній скакало воно швидше за баского скакуна, мчало швидше за птаха. Захоче наздогнати — однієї миті досить, а не захоче — на місці тупцює, ніхто його прогнати не може. …
Виріс у Наталки під вікном соняшник великий-превеликий. Насіння як перемите. Наталка насіння налущила, відчинила віконечко, а надворі сонячно, тепло. До чого ж добре Наталці біля відкритого віконечка насіння лузати! Сидить вона, насіння лузає та все в свій садочок поглядає, а …
Жив-був цар. Усім царям цар. Палацу нього майже до неба, двір — на півсвіту. Збіжжя, худоби та птиці — нелічено, соколів ловчих не мічено. Із золота їв, у золоті купався. Усе йому було дано — і красу, і силу, і …
Оселилось якось подружжя людоїдів зі своїм малим сином у Ведмежім лісі.
І зразу лиха слава про цей ліс серед людей пішла. Хто туди не зайде, то вже назад не вертає. Чи баба по ягоди піде, чи дід по хмиз, або …
Було чи не було — один Бог те знає! А тільки от що сталось років двісті, а може, більше тому.
Жив-був у пеклі чорт та вже такий клятий — просто біда. Шибеник, одним словом. Замість того, щоб, як то і …