Гарбузову насінину,
й картоплину, і морквину
даємо, а він не хоче,
тільки сонно мружить очі
і — в куток, і — на бочок,-
ну й сонько цей хом’ячок.…
Ранок виткав килимок —
до листочка — ще листок:
золотистий — тополиний,
зеленавий — горобиний,
блідо-жовтий — яблуневий,
червонястий — черешневий…
Хризантеми — у куточок,—
ой і гарний килимочок!…
Ців-ців-ців,
ців-ців-ців,
край вікна горобчик сів,
крильцями махає,
нам усім гукає:
— Прокидайтеся, малята,
сонце встало — годі спати,
я вже в полі побував
і росичку поспивав,
а тепер гукну курчатку —
й разом зробимо зарядку!…
Хрущик хрущикам хрущить —
вимовляти «щ» їх вчить.
«Дощ, борщ, хвощ…»
Ці дивні звуки
е даються без науки.
І хрущить невтомно хрущик,
залітаючи під кущик,
бо між листячком темніше
й «щ» казати веселіше.…
До барвистого віночка —
Вишиваночка-сорочка,
Фартушок, і чобітки,
Й різноколірні стрічки…
Це Оленка-українка.
Як вона співає дзвінко!
Як сміються оченята!
Як танцюють ноженята!..…
Вересень вересом
вистелив ліс —
хай він цвіте
для дубів і беріз,
що одяглися
у жовті плащі
і виглядають
осінні дощі.…
— Як живеться, білочко?
Добре.
Маю ще горішків
Півторби,
Маю ще грибочків
З десяток —
Є чим годувать
Білченяток.…
Знов не хоче лялька спати, –
як її приколисати?
Я вже й казку розказала,
й колискову заспівала,
але ляльці все – дарма.
Певно, що засну сама……
У Андрія – веремія,
все тікає від Андрія:
утекли книжки й рюкзак,
чоботи й кашне…
Доганяє їх козак,
та не здожене.
А чому усе це сталось?
Винен в чім Андрій?
Він кидав, куди попало,
речі й одяг свій.
Ось вони …
Курочка-мама й півничок-тато
Водять подвір’ям жовтих курчаток.
Бігають, граються жовті курчатка,
Схожі на сонечко, а не на татка.…
Мама каже: «Сходить сніг, —
Скоро повесніє…»
Я сміюся: «Сніг — без ніг,
Він іти не вміє!» …
Я уколів не боюсь –
бо свій дух гартую.
Я сьогодні, як татусь,
лікарем працюю.
Песика полікував –
дав йому мікстури,
і ляльки здорові теж –
без температури……
На веселій вулиці
жив смішливий кіт,
він любив сміятися
и гладити живіт.
На веселій вулиці
мишки несумні,
від кота вітаннячко
принесли мені.
Я кота смішливого
в гості запрошу,
накуплю морозива,
«живчиком» вгощу.
Буде кіт обідати,
скаже: «Смакота!»
Дві смішинки всядуться…
Гарно жити у селі,
що зоветься Василі,
чи в Богданівці, Петрівці,
у Юрківці, Григорівці…
Я живу в селі Насташки,
де ростуть густі ромашки,
а ген там, де річка-змійка, –
мов букет, село Марійка.
Потім є дві балки
й хутірець Наталки.…
Сталось диво у дворі
Зашипіли комарі,
Голуби занявкали,
Горобці загавкали.
З переляку пес вухатий
Хрюкнув – і чкурнув до хати,
А рудезний кіт
Шаснув до воріт.
Півень вискочив на дрова
І замукав, мов корова,
А бичок-третячок
Заквоктав до качок.
Стали …
Кішка дивиться впівока:
що воно там за морока?
Крекче, пирхає, гойдається…
А-а-а, це Владка умивається.…
Жабка зелена
зустріла коня:
— Доброго дня!
Ми, здається, рідня?
Кінь засміявся
й спитав басовито:
— Де ж це ви, сестро,
згубили копита?…
Чим горобчики гордяться?
Тим, що кішки не бояться.
Кішка: — Няв! —
Горобчик — пурх!!
От і весь козацький дух.…
Знов бунтує рюкзак –
не вміщає ніяк
всіх підручників шкільних,
та кросівок до них,
та м’яча, та бутербродів…
Крекче і гукає: «Годі!..»
Я кажу: «Цить, небораче,
нести тебе ще важче».…
В нас були недавно гості,
мама каву подавала,
танцював ламбаду Костя,
Владка віршики читала,
а старий папуга Гоша
все казав:
“Ласкаво прошу!”..…
Снігу випало не трішки –
білим білий всенький світ…
Промітаємо доріжки
від порога до воріт,
від порога – до криниці,
до курей і до Бровка;
сніг сміється, сніг іскриться –
он гора його яка!..…
Вечір темний-темний,
хата тепла-тепла,
мамин добрий сміх…
Ліжечко затишне,
братів стіл і книжка,
лялька й хитра кішка
на добраніч всім!…
Чому це крик на пів села?
І що за буча?
Не знав Андрійко, що бджола
Така кусюча!..…
Каже таткові Маруся:
— Я нічого не боюся, —
Тільки хай цей павучок
Не лякає діточок.…