Сенатович Оксана Павлівна

І музики, і співу
я вчилась у птахів —
у славних музикантів,
відомих співаків.
Сольфеджіо навчала
синиця молода,
а грати на сопілці
я вчилась у дрозда.
У білки лісової,
з якою я на “ти”,
домашнє господарство
я вчилася вести.
А …

Написала неділя листа,
понеділок отримав, та —
часу читати не мав —
вівторкові передав.

Вівторок, з листом у кишені,
допізна точив теревені…
Нечитаний лист спросоння
тицьнув на підвіконня.

Середа не мала бажання
починати читати зрання:
— Прочитаю, лише не тепер……

В букварі кричить ведмідь:
— Ох, тону, допоможіть! —
Під чорнилом заєць зник…
В класі — паніка і крик:
потекла ріка чорнила,
дві сторінки затопила!

Заревли сирени грізно:
— Ще не пізно! Ще не пізно!
Рятувальники прожогом
опинились за порогом,…

— Швиденько вставай
і до школи збирайся.
Рухайся швидше,
не стій, а вмивайся.
— Сідай, швидше снідай,
кому я кажу!
— Хіба ви не бачите,
я вже сиджу.
Сердиться мама,
сердиться тато:
— Ти мало їси,
а говориш багато.
Учня …

— Як прийдуть до мене гості —
зайченята куцохвості,
то скажіть мені, малята,
чим їх маю пригощати?

— Напечи пиріжків,
накриши бурячків,
моркви дай,
капусти дай —
зайченяток пригощай!

— Як прийдуть до мене гості —
ті лисиці довгохвості,
то …

Два брати, два кеди вранці
опинилися у ранці…

Починає правий мову:
— Ми, нарешті, разом знову!

Лівий — голосом тоненьким:
— Добре з братиком рідненьким
Як жилось тобі в шухляді?
Чи були сусіди раді?
Бо мене весь час з-під ліжка…

— Ти розбив!
— Ні, ти розбила!
— Ти штовхнув!
— А ти впустила!
— Ти тюхтій.
— А ти незграба.
— Баобабі
— Ти баобаба!
Вже школярка
наче хмарка —
очі повні сліз.
Школярка дмухає
на пальчик свій.
— …

Гуділи мотори,
крутилися шини —
їхали в гори
пожежні машини.

— У горах — пожежа:
палає гора,
барлога ведмежа,
кротина нора!

Приїхали, стали —
і подивляли:
що їм робити?
Летіли ж дарма —
такої машини,
щоб осінь згасити,
на білому …

Лютий в гості на гостину
кличе всю свою родину.

Та родина — не мала,
суне й суне без числа:
морозища, морозенки —
і великі, і маленькі;
завірюхи клаповухі,
і сніжинки-балеринки,
і вітренко, і вітрисько —
вже вони близенько, близько.

Ще …

По телевізору раз у раз рекламували ялинки: “Купуйте ялинки! Наші ялинки мають здібність озонювати повітря у ваших квартирах!”

Ще вчора, слухаючи про ту здібність ялинок, Люльків тато кривився, як середа на п’ятницю. Мав таку міну, наче проковтнув цукерок, намащений гірчицею.…

Розібрали ми лопати,
почали грядки копати.
Наш Іванко, хоч малий,—
до роботи беручкий:
так завзято працював,
що й стежки перекопав.

Стежечки ми протоптали
і грудки порозбивали,
заскородили грядки
і посіяли квітки…
Восени ж тут в землю вгруз,
як бичок, рябий …

Запізнився сірий заєць,
сірий заєць із Підгаєць.

Біг щодуху: — Гей, капусто! —
А її немає — пусто.

Носом цілить на буряк —
попадає на будяк.

На городі землю порпа:
де поділася та морква?

Скрізь всього було завізно.
А тепер, …

У сльоту, і в час негоди,
і в погоду, друже мій,
серцем слухати зумій
звуки рідної природи,
звуки — дивні голоси
незвичайної краси.
Чуєш, друже мій, розмови:
з вітром листя гомонить,
з сонцем ниви і діброви,
і з озерами — …

Баба й дідо,
мама й тато,
одягнувшись, як на свято,
всі по черзі
в школу ходять,
букваря за руку водять!
Так проходять дні за днями
сьомий ранок —
черга мами!…

Хтось кепкує з букваря:
— Вже затямити пора
цю дорогу, …

Мати міряла Дмитрикові ногу. Приклала шнурочок вздовж босої ноги, де закінчувався найбільший палець, зав’язала вузлик. Івасик, братик Дмитриків, теж визувся, чекав, що і йому зніматимуть мірку. Але ні. Шнурочка не вистачило, та й в школу цього року він ще не …

Вчиться вересень читати,
вчиться літери складати.
Засміявся хитро вітер:
— А склади-но ОСІНЬ з літер!
Вдарив вересень тривогу:
— Хто прийде на допомогу?!

О г і р о к озвався гречно:
— “О” віддам я, безперечно,
раз оказія така! —…

Поїзд осені гуде,
Серпень поїзда веде,
через гори, через доли
букварі везе до школи.
І на станції на кожній,
на зупинці придорожній —
скрізь вітають залюбки
букварів
трудівники.

На зупинці Х л і б і с і л ь
повно …

Падав сніг,
падав сніг —
для усіх,
усіх,
усіх:
і дорослих, і малих,
і веселих, і сумних.

Всім, хто гордо носа ніс,
він тихцем сідав на ніс.
А роззяві, як на сміх,
залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз…

Скільки коштує школяр?
Не про гроші річ вестиму,
не про те,— а скільки пар
він чобіт зносив за зиму?
Що там гроші! Не його ж
купувати-продавати.
За хорошого ж — ого! —
півжиття віддати!
Заохоти з добрих слів
учневі потрібні.…

Будував Базіка дім —
сім дверей і вікон сім.

Торохтій допомагав:
язиком дошки тесав.

Метушився Пустомеля:
— Скоро будуть стіни й стеля!

І Патякало не плакав:
— Я усе покрию лаком.

Балакуха щебетала,
нахвалялась, обіцяла
для гостей спекти в печі…

Сів Іванко, пише: САД…
Помилився — вийшло: ПАД.
Перекреслювать негоже —
“П” образитися може.
— Хай вже п а д той буде п а д о м,
почекає трохи сад.
Допишу я СНІГ — і буде
акуратний СНІГОПАД.…

Жабенята зелені
кумкають
у кишені.
Коники-стрибунці
затиснуті в кулаці.

Голова безжалісна
ходить, усміхається.
Усміхається. А з чого?
З свого розуму МАЛОГО!…

Дозріло в перепілки жито, а косити нема кому. Перепелові хтось ногу підбив, шкутильгав він. Радить перепілці, щоб летіла вона до бузька на оболоню:

— Попроси його, може, викосить,   бо, поки   нога   загоїться, жито осиплеться.

Перепілка бере з собою дітей, прилітають …

Діти, діти, де вас подіти?
Мама з татом радилися: на кого залишити своїх діточок Павлика і Квітку, поки вони, батьки, будуть далеко від дому, у Києві.
Може, знову викликати тету з Коломиї? Ні і ще раз — ні! Уже було, …